2 світова війна забрала багато життів.Наші предки боролися за нашу землю,вони проливали кров щоб ми жили на своїй землі,щоб ми не були рабами для Німеччини,щоб ми раділи життю і долі своєї країни.
Велике дякую ветерани за вашу працю,за те що ви для нас робили,за те що ви покинули свою сім'ю, своїх дітей, свій край аби нам було добре. Я знаю як складно було розлучатися з рідними,але ви з болем на душі пішли боротися за волю своєї країни. Ви наші герої. І вас ми будемо шанувати вічно бо ви за нас пішли на фронт.
Він зриває останні листочки з дерев, зовсім не жаліючи їхнього золотавого вбрання. Листопад інколи приходить в образі людини- похмурої і не надто люб'язної. Своїм виглядом він справляє якесь гнітюче враження, саме цим лякаючи перехожих. Одного дня він саме сидів на лавці у парку, вигадуючи чим би зіпсувати настрій іншим ( ох і пакосний він був). Раптом до нього підбіга одна дівчинка. Він уже хотів нагриміти на неї, але її очі, в яких не було ні крапельки страху, здивували його. Дівчинка сіла на краєчок лавки і почала розповідати йому казки. Так зародилася їхня дружба. Кожного дня прибігало золотоволосе дівча щоб хоч трохи звеселити свого нового друга. Але одного ранку вона не прийшла.. Після цього пройшло дуже багато років, і кожного дня у парку бачили дідуся, який очевидно когось чекав. І ось нарешті він побачив свою знайому. Її волосся посивіло, а лице вкрили зморшки. Того ж дня вона зникла, і ніколи не поверталась. Можливо ви здогадались куди вона зникла? Якщо ні, тоді знайте, що вона сталп його маленькою "помічницею". Тепер вона допомагає йому зривати листочки з дерев, хоча інколи вона навпаки заважає йому. І їхня дружба триває й досьогодні.
Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром. П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.
2 світова війна забрала багато життів.Наші предки боролися за нашу землю,вони проливали кров щоб ми жили на своїй землі,щоб ми не були рабами для Німеччини,щоб ми раділи життю і долі своєї країни.
Велике дякую ветерани за вашу працю,за те що ви для нас робили,за те що ви покинули свою сім'ю, своїх дітей, свій край аби нам було добре. Я знаю як складно було розлучатися з рідними,але ви з болем на душі пішли боротися за волю своєї країни. Ви наші герої. І вас ми будемо шанувати вічно бо ви за нас пішли на фронт.
Велике вам за все що ви для нас зробили.