Все навкруги біле,вкрите пухнастим м*яким снігомНа гілках ялинок лежать купи снігу,схожих на величезні шапкиюНебо чисте,блакитне.На сонці сніг блищить,переливається.У лісі дуже тихо,здається,що всі сплять під білосніжною ковдроюНі,не всі заснули.Ось і чиїсь сліди на снігу.Да це ж заєць, пробіг у своєму білосніжному кожушку.Мабуть ховався тут під засніженою ялинкою від вовка чи лисиці.Сонце взимку сідає дуже рано.Осьвже рожевіє сніг на верхівках ялинок.Гілки дерев іноді риплять та тріщать від морозу.Ліс-неначе скарбниця зимових коштовностей
Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив від¬разу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла.
В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені.
Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в по¬вітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм...
Недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий. Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби. Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням і кали¬на... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.
До речі, в скарбниці усної народної творчості збереглося багато віршів, пісень, казок та оповідань, пов'язаних з цією прекрасною порою року.
