Прислів'я з повними дієприкметниками:
1. Ласкаво по світу не рікою тече, а згуртованою сім'єю живе.
2. Материнський гнів, що тане сніг.
3. Народила мати годує дітей, як родюча земля людей.
4. На що знайдений скарб, коли в сім'ї лад.
5. Без полювання і людина - бовдур, не знає забави.
6. Битий посуд два століття живе.
7. Битому коту лише лозу кажи.
8. Битому псу тільки батіг покажи.
9. Битий пес кмітливий став
Прислів'я з короткими дієприкметниками:
1. Біт - добро, а не битий - і краще того.
2. Паперова вина не прощена.
3. Було стрижі, а тепер гоління.
4. Було три дружини, та все не оголений.
5. Не спійманий - не злодій.
6. Це вилами на воді писано.
Прислів'я з дієприкметниками, вжитими в значенні іменника:
1. Вільному воля, врятованому рай.
2. Битого, пролитого да прожитого не повернеш.
Всю свою історію Україна боролася за незалежність, за свободу думки, за українську мову, і ось вона отримала це все, а ви подивіться що з нею стало. З проголошення України незалежною пройшло не так багато часу, а вона йде не вгору, а вниз.
Послухайте тільки передвиборну агітацію всіх кандидатів, що звучала з політ реклами . Це говорять перші люди держави. Вони з до найнятих спеців описують в чому ми живемо через їхню тупість, свинство, бездарність, а найголовніше, що об'єднує їх - ненависть до України і народу України. Дивлячись на них, дійсно, душа болить за рідну Україну.
В Україні абсолютно нічого не робиться для проведення Євро-2012. А це ж міжнародний чемпіонат! І інвестиції нам дають, щоб ми тільки підготувались до нього, а ніхто нічого, тільки вигляд роблять, і гроші собі в кишені кладуть. А скільки б Україна могла заробити, скільки б фанатів приїхало.
В Україні нічого не робиться для того, щоб знизити алкоголізацію. Нинішня ситуація з алкоголізацією українського суспільства - це прояв масового хімічного ураження уповільненої дії, направленої на молодь та працездатне населення України. Однією з основних причин того, що в Україні масово процвітає явище алкоголізму, є те, що громадяни не бачать перспективи на майбутнє.
Корупція на митниці. Ввозять по дві пари взуття в одній коробці. Якщо ми і далі продовжуватимемо імпортувати все взуття по одному долару, то ніколи у нас не буде ні власного виробництва взуття, і ніколи не буде нормального бюджету.
У мене душа болить від усвідомлення, що занедбуються рідне слово й рідна культура, що молодь забуває народні пісні, що українська книжка в Україні мусить пробивати собі дорогу, немов на чужині.
Можливо, нам треба взяти те, що є і реалізовувати. А для цього нам потрібна єдність. Ми повинні дбати один про одного.