Я живу в Україні, тому як патріот своєї держави я мушу досконало знати рідну мову. Мова об'єднує державу і її громадян, тому так важливо знати і вміти правильно і гарно розмовляти рідною мовою. Правильне і вміле говоріння визначає освічену людину і приємного співрозмовника, я хотів би справляти саме таке враження на тих, з ким спілкуюся.
По-друге, це мова відомих письменників і поетів. Українською мовою писали Тарас Шевченко, Леся Українка, Ліна Костенко, та багато інших талановитих українських літераторів.
По-третє, мені дуже подобаються гармонія та багатство української мови. На мою думку, жодна мова світу не зрівняється з милозвучністю та красою української. Так багато почуттів і думок можна виразити задо української мови.
До речі, знання мови і вміння ними користуватися необхідні не тільки в говорінні. Знаючи українську мову, я зможу читати твори написані нею і розуміти значення всіх слів і важливої інформації . Без знання української мови для мене буде скадною комунікація з оточуючими і самовираження.
На даний момент все більше людей не шанують рідну мову і не поглиблюються в її вивчення. Рідко можна зустріти людину на вулицях українського міста, яка б розмовляла державною мовою. Тому я хотів би бути тим, хто зможе подати іншим гарний приклад.
Гарячого серпневого дня я сиділа на лавці біля Ратуші. Навколо була маса людей, всі кудись спішили, а я спокійно насолоджувалась читанням у затінку. Аж тут до мене підсіла жіночка в літах, привіталась до мене і попросила до потребувала вона не грошей. Вона попросила переписати їй листа. Я щиро здивувалася, але пані пояснила,що дуже погано бачить, та й писати не дуже вміє, тому потребує моїх “молодих очей”. Поки я переписувала текст,вона розповіла свою історію: про її,ще малої,пригоди з сестрою, про те,як вона в роки війни допомагала повстанцям(я так зрозуміла,що пам”ять в неї хороша); про те,як її в селі пограбували і ледь не вбили; про те,як вона з до подруги написала цього листа,який треба було ще раз переписати,але не було змоги це зробити. Вислухавши її мені стало якось не по собі. Насамперед тому, що навряд чи депутат міської ради,до якого вона хотіла звернутись, захоче і зможе їй до Але тим не менше,було зовсім нескладно до людині,якій це було потрібно. Кожен твій вчинок буде відповідно оцінений десь там…Цьому доказ те,що перед тим,як іти, пані забрала листа і сказала “Я буду молитись за тебе”… Після того на душі стало тепло...