Неможливо уявити собі сучасне суспільство без книг. Проте були часи, коли не тільки книг не було, але і писати люди не вміли. Але людина істота невтомне і настав момент, коли розум його винайшов і те і інше.
Шумери, вавилонянини, ассирійці і багато їх сусідів писали на глиняних табличках. Матеріал був дешевим, але з-за розміру табличок тексти на них були короткими. Тому великі твори, такі, як епос про Гільгамеша, або оповідь про початок світу, записували на декількох табличках. Зборів табличок існували при храмах і царських палацах. Археологи розкопали бібліотеки ассирійського царя Ашшурбанапала (VII ст. до н.е.), на полицях якої було понад 20 тис. табличок з різноманітними текстами.
Нарешті античний світ знайшов новий міцний матеріал - пергамент (за назвою міста Пергам в Малій Азії, де його виробляли). Пергамент робили з овечих, телячих, козячих і навіть котячих шкір. Матеріал був міцним, але на виготовлення однієї книги могло піти ціле стадо. Листи можна було згинати, зшивати. Писали на пергаменті вже з двох сторін і не тільки очеретяними паличками, але і пташиними пір'ями.
У XV ст. книгодрукування поширилося по всій Європі. Гутенберг, ювелір, гравер, різьбяр по каменю, винайшов книгодрукування. Він першим застосував розбірний шрифт, хоча вважається, що в Європі у нього були попередники.
Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу. Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися. Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С-створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику! Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префіксиРоз- і Без-. "Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!" Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися... І нарешті ухвалили ПРАВИЛО: префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X, префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами. І все.З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання.Хіба що невігласи цього не знають. Але у нас таких немає!Юлія НОВАК, учениця 5-го класу середньої загальноосвітньої школи № 20 імені Олени Теліги. м. Феодосія.
1) "Дума" у цьому контексті тлумачиться вже не тільки як жанр чи слово, а як символ безсмертя української нації. 2) Вірш належить до філософської лірики, бо основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя. 3) Поет каже, що боротьба - це не тільки певний фізичний процес, але й те, що є зв'язком для багатьох людей, об'єднаних спільною ціллю, яка втілюється в їхньому прагненні відстоювати право на щастя. Тому моральний обов'язок кожного, розвиваючи свої найкращі риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе. 4) Для Шевченка немає нічого ріднішого, аніж його рідна ненька Україна, тому він так ласкаво про неї говорить: "На нашій славній Україні..." 5) Твір пронизаний болісними почуттями смутку, відчаю та розпачу, які відчували молоді хлопці, прощаючись з родиною, адже не знали, чи побачать їх ще хоч раз...
Відповідь:
Неможливо уявити собі сучасне суспільство без книг. Проте були часи, коли не тільки книг не було, але і писати люди не вміли. Але людина істота невтомне і настав момент, коли розум його винайшов і те і інше.
Шумери, вавилонянини, ассирійці і багато їх сусідів писали на глиняних табличках. Матеріал був дешевим, але з-за розміру табличок тексти на них були короткими. Тому великі твори, такі, як епос про Гільгамеша, або оповідь про початок світу, записували на декількох табличках. Зборів табличок існували при храмах і царських палацах. Археологи розкопали бібліотеки ассирійського царя Ашшурбанапала (VII ст. до н.е.), на полицях якої було понад 20 тис. табличок з різноманітними текстами.
Нарешті античний світ знайшов новий міцний матеріал - пергамент (за назвою міста Пергам в Малій Азії, де його виробляли). Пергамент робили з овечих, телячих, козячих і навіть котячих шкір. Матеріал був міцним, але на виготовлення однієї книги могло піти ціле стадо. Листи можна було згинати, зшивати. Писали на пергаменті вже з двох сторін і не тільки очеретяними паличками, але і пташиними пір'ями.
У XV ст. книгодрукування поширилося по всій Європі. Гутенберг, ювелір, гравер, різьбяр по каменю, винайшов книгодрукування. Він першим застосував розбірний шрифт, хоча вважається, що в Європі у нього були попередники.
Пояснення: