Батьківщина — це рідна домівка, наймиліший куточок землі. Там дихається вільно й живеться щасливо. І саме туди линуть наші думки й мрії, коли ми на чужині. Ми мріємо повернутися, бо саме з цим краєм пов’язані найприємніші спогади в нашому житті. Там залишається частинка нашої душі. Назавжди.
Любов до Батьківщини можна порівняти з любов’ю до матері, вона також природна й безумовна. Це світле почуття закладається в людині від самого дитинства. Воно починає розвиватися з любові до природи рідного краю — того місця, де ми народилися. Адже кожен з нас з особливим трепетом ставиться до природної краси найдорожчих серцю вуличок, озер, лісів, парків, які ми відвідували в дитинстві. Наші батьки з малих років виховують в нас непорушні любов і повагу до природи.
Батьківщина — поняття досить глибоке. Це не тільки місце нашого народження. Це також Вітчизна, наша рідна країна. Оскільки ми живемо в Україні, то можемо сказати, що ми — діти цієї країни, а вона — наша Батьківщина. В цьому сенсі, любов до Батьківщини — це прояв патріотизму, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Це прагнення своїми діями служити інтересам своєї держави, готовність боронити її від ворогів.
Объяснение:
щось таке
Відповідь:
1. "Мені легко було вийти на літературний шлях, - зазначала Леся
Українка, - бо я з літературної родини походжу, але від того не менше кололи мене поетичні терни." 2. "Весною дише від цих віршів... - писав Іван Франко про твори Олександра Олеся. - Майже кожний віршик так і проситься під ноти, має в собі мелодію." 3. "А колегам моїм, письменникам і митцям, перекажіть, що немає вищої, цікавішої теми для їхніх творів, як щастя," - просив Володимир Винниченко. 4. "Музика, спів, - згадувала Ольга Кобилянська, - були одинокою насолодою для нас у маленькому гірському містечку."
5. Іван Тобілевич зізнавався: "Сцена - мій кумир, театр - священний храм для мене." 6. Григорій Сковорода здивував його такими словами: "Скажіть матінці-цариц,і що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця." 7. "Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, - говорив Михайло Коцюбинський, - але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?"
II. Визначте частини мови слів останнього речення й побудуйте його схему.
"П, - а, - п?"
Я(займ) ще(частка) можу(дієсл) не(частка) противитись(дієсл) коли(прислівник) ображають(дієсл) мене(займ) як(спол) людину(імен) говорив(дієсл) Михайло(імен) Коцюбинський(імен) але(спол) коли(присл) ображають(дієсл) мій(займ) народ(імен) мою(займ) мову(імен) мою(займ) культуру(імен) як(частка) же(частка) я(займ) можу(дієсл) не(частка) реагува(дієсл)ти на(прийм) це(займ)
Кому ставити не потрібно, оскільки підрядну частину не можна вилучити без шкоди для граматичної цілісності речення.
Пояснення: