1. уночі була гроза, а ранок видався ясний. 2. хвилина, і табун мов буря понесла. 3. билося серце, і грала кров,од передчуття чогось радісного. 4. схилилась над колискою мати ,і перші звуки колискової пісні музика рідної мови переливаються в її кровинку. 5. аркадій петрович щодня дивився на квітник, але тільки сьогодні він його зацікавив. 6. не вдержав старий запорожець непроханої сльози ,і покотилася вона на його сиву бороду. 7. попереду героїчна праця , і славні перемоги. 8. біля ніг її плещеться ,мре і мов питаючи в тривозі одна другу ,про щось найголовніше в світі хвиля хвилю доганяє. 9. може квіти зійдуть, і настане ще й для мене весела весна. 10. річка широка та глибока, а вода синя та чиста і котиться вона вдалечінь. 11. микола направив струни повів смичком ,і жалібна пісня розляглася по хаті. 12. після вечері микола взяв свиту й ліг спати на соломі ,але його не брав сон. 13. по узліссі на галявині зеленіє перший ряст ,і цвітуть проліски та сон-трава. 14. скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом з землі здіймається вгору і пісня. 15. дощ пройшов ,і київ зеленіє. 16. на землі і в повітрі білів сніг, та манячили цупкі замерзлі стовбури дерев закурених снігом. 17. за вікнами глупа темінь, і мені стає так дивно на серці. 18. важкі хмари облягали небо ,й не було майже просвітку. 19. грався петрик із телятками, та дуже вже йому хотілося в панському садку погуляти. 20. потім двері грюкнули, і все стихло. 21. на ранок зірвався вітер, і небо заволокло сірими розпатланими хмарами. 22. навколо стояла вечорова тихість, а в ній поволі відбивались зорі. 23. тяжкий біль і ненависть одним корінням ,переплелися в душі дмитра,проте похилене чоло було спокійне. 24. сонце останній раз освітило землю та впало за гору. 25. спустився вечір та одразу похолоднішало. 26. за селом починався гай, і вузенька стежка вела через нього. 27. усе більше темніло і вітер все дужчав. 28. пройшла гроза і ніч промчала.
Скільки прекрасних полотен створено художниками, в яких вони передали свою захопленість красою рідної землі! «Золота осінь» і «Березень» І. Левітана, «Ставок, що заріс» В. Полєнова, «Українська ніч» П. Куїнджі, «Корабельний] гай» І. Шишкіна… Усе це — шедеври, те, без чого людина побіднішає. Худож-! ник ніби нагадує нам: «Люди, зачекайте! Озирніться навкруги — світ дивовижний та неповторний. У кожній квітці, в кожній гілочці, росинці, у кожнім сві-’ танку та надвечір’ї — невпинна робота природи, яка вам дарує красу». Написана 1915 року картина К. Ф. Юона «Березневе сонце» — найвідоміший пейзаж видатного російського художника. Він переносить нас у ті часи, коли російські селяни ставили свої хати з дерева. Вони були великі, добротні, затишні, як на картині Юона. Стоять такі хати, повернувшись лицем до проїзного шляху, поблискують на сонці високо піднесеними над землею вікнами. Що не хата — то хороми. Під її дахом жила зазвичай велика родина. З таких осель виходило у поле відразу чоловіків з десятеро. Поки що до польових робіт далеко. Дахи хат щільно вкриті снігом
Объяснение:
1 - А)
2 - В)
3 - Б)
4 - В)
5 - В)
6 - Б)
7 - А)
8 - В)
9 - Б)
10) 1 - Б; 2 - В; 3 - А; 4 - Г
11) Дерева, птахи, люди - усе навколо сповнене весняної сили
12) Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене вставним словом