Друзі, товариші, брати по духу, а не по крові… Хоча це не родичі і не наші кохані, але їхня доля дуже тісно пов’язана з нашою. Вони нас підтримують, допомагають порадою чи вчинками, сприймають нас таким як ми є, у них є чого повчитися. Іноді вони навіть більше знають про нас, ніж родичі.
Скільки про дружбу вже написано сторінок, знято стрічок та й просто сказано, але завжди знайдеться щось іще, що можна сказати, написати, чи зробити в ім’я дружби. Ще здавна дружбу прославляють, і, що цікаво: не тільки між людьми, а й дружбу людей з тваринами. Особливо серед тварин виділяють собак, скільки вже було таких прикладів, особливо під час війни. Собаки проявляли мужність і рятували своїх хазяїв від, здавалося б, неминучої гибелі.
Тож без дружби нікуди. Я дуже ціную своїх друзів. По-перше, за їх відданість. Я в них абсолютно впевнений. Впевнений, що вони мені не зрадять, що вони відверті зі мною.
Мабуть,рідко знайти ту людину яка б не захоплювалась своїм ріним краєм,його барвами,різноманітністю.Не всі люди цінують красу природи,вони то ломають гілки дерев,в лісі після невеличкого пікніка залишають сміття.Люди не помічують яка краса навколо них,авжеж,тепер в сучасному світі люди більшість свого часу проводять за телефонами,компютерами,тощо.А деякі люди вони зацікавлюються природою,все більше і більше хочуть знати про неї.І також й садють дерева,квіти. Рослиність України дуже багато й різноманітна. Без рослин життя наше було б похмуре,сіре.Ці квіти — наші обереги, окраса життя, символи української землі, історія нашого народу.,пісень про природу.