Кожного року в нашій школі проходить акція «Милосердя», мета якої — до дітям-сиротам або тим, хто живе у малозабезпечених сім’ях.У рамках цієї акції всім учням було запропоновано принести одяг, продукти харчування, іграшки, книжки, зошити, олівці тощо. Багато було тих, хто відгукнувся. Проте деякі школярі з різних «поважних» причин не взяли участі в цій акції. Цікаво, що ж ними керувало? Невже байдужість? З цим питанням я звернулася до безсердечних героїв моєї замітки. Одні відповіли, що вони не зобов’язані допомагати сиротам, про них повинна дбати держава. Тому така одноразова до навряд чи буде корисною. Інші сказали, що їм байдуже те, як живуть знедолені діти.Як можна жити в демократичній державі і так розмірковувати?! Друзі, невже ви вважаєте, що у вашому житті завжди все буде гаразд? На жаль, такого ніколи не буває. Мабуть, і вам у скрутну хвилину захочеться співчуття та щирої підтримки. Згадайте тоді народну мудрість: «Як ти ставишся до оточуючих, так і вони ставитимуться до тебе»
У наших лісах , у садах і на левадах можна побачити багато різних птахів і дрібних звірів . Розлогі степи і просторі пахучі луки з численними озерами й річками , що густо поросли осокою , очеретом та кущами , теж добрий притулок для дичини. Тут водиться багато всякоі птиці , риби , диких бджіл та невеликих звірків . Тому не дивно , що є багато охочих людей які хотять вбити пташок , впіймати рибу , назбирати дикий мед та полювати на звірів , особливо на зайців . Але люди жаліють цю природу , та дуже рідко таке роблять Как то так ))) заголовок : Збережемо природу рідного краю
