Ми вирушимо завтра удень до Перемишля. У день його від'їзду ми влаштували йому сюрприз. Знизу почувся моторошний голос. З низу долини піднімалося сонце. Збоку теліпалася смішна сумочка, що було ще безглуздішим. З боку магазину йшов дядько, але Віктора не було. Утрьох і жити веселіше. У трьох кімнатах вимкнулося світло. Цукерок в мішку було доволі багато. Шевченка завжди тягнуло до волі, до України. Він по-батьківському обійняв мене. По батьківському родоводу вона приходилася мені тіткою. Я промовила це вголос, але скоро пошкодувала. В голос народу вслухався наш поет. Нарешті я прийшла додому. Тоді мій погляд зупинився на решті дітей. Він по-своєму розумів цей вірш. По своєму голосу він відчув, що занедужав. Олена поглянула угору. Восени я часто зариваюся у гору обов'язків, відчаю, переживань.
Учитель математики: Есть ли у вас в классе традиции? Ученик: Конечно, есть! Учитель математики: Можешь рассказать какие? Ученик: Напирем на первое сентября мы все собираемся в классе после летних каникул, и каждый рассказывает, где он побывал за лето, и по возможности можно учителю привезти магнита на доску. Учитель математики: А вы празднует всем классом, например, 23 февраля или 8 марта? Ученик: Да, на 23 февраля мальчики собираются в классе,а девочки готовят им интересную программу с конкурсами и подарками. На 8 марта также только мальчики готовят что-то для девочек. Учитель математики: Возможно вы и на масленицу что-нибудь делаете? Ученик: Обычно наши родители заказывают нам повозку с лошадьми, и мы катаемся вокруг школы. Учитель математики: Здорово, какой у вас активный класс и очень дружный! Ученик Наталья Петровна, я уверена у вас тоже очень хороший класс!
У день його від'їзду ми влаштували йому сюрприз.
Знизу почувся моторошний голос.
З низу долини піднімалося сонце.
Збоку теліпалася смішна сумочка, що було ще безглуздішим.
З боку магазину йшов дядько, але Віктора не було.
Утрьох і жити веселіше.
У трьох кімнатах вимкнулося світло.
Цукерок в мішку було доволі багато.
Шевченка завжди тягнуло до волі, до України.
Він по-батьківському обійняв мене.
По батьківському родоводу вона приходилася мені тіткою.
Я промовила це вголос, але скоро пошкодувала.
В голос народу вслухався наш поет.
Нарешті я прийшла додому.
Тоді мій погляд зупинився на решті дітей.
Він по-своєму розумів цей вірш.
По своєму голосу він відчув, що занедужав.
Олена поглянула угору.
Восени я часто зариваюся у гору обов'язків, відчаю, переживань.