Ніжність ,наприклад, описати математично неможливо.
2 Чужа душа – то ,кажуть, темний ліс (“Маруся Чурай” Л. Костенко).
3 На мою думку, ситуація набуває загрозливого характеру.
4 І золотої й дорогої мені ,щоб знали ви,не жаль моєї долі молодої (Т. Шевченко.).
5 Кажуть, мудрість приходить з роками.
6 Додому я не йшов, а летів бо ,по-перше, міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої ,а другої групи ,по-друге, треба було збігати в ліс (“Гуси-лебеді летять” М. Стельмаха).
7 Ми ,мабуть, підемо на це свято.
8 Теплий кожух, тільки ,шкода, не на мене шитий (Т. Шевченко).
9 Щоправда, хрумтів на зубах пісок, але на нього не зважали (Ю. Мушкетик).
10 Весна виявилась ,на диво, холодною.
11 А за дверима така ніч і ,мабуть, зоряна (А. Головко).
12 По моєму, ви поспішаєте з висновками.
І ,мабуть, молодість для того, щоб кожний мав свою весну. (Б. Дегтярьов.)
А рік у юності – ціла вічність. Вона ,здається, ніколи не скінчиться. (В. Врублевська).
Може, не ішов я в ногу з віком ,може, сам від себе відставав. (Є. Гуцало.)
За правду гинули невинні . На жаль, нерідко так було. (Б. Дегтярьов.)
Бувало, що ти мені пособляв. Цілими днями бувало, просиджує хлопець над книжкою. Видно, дуже неприємно було їй переказувати це доручення.
У світлиці стало видно ,хоч голки збирай.
Відома річ: кого вогнем пече, тому скрізь вода мріється. Керував студією відомий письменник.
– Ви ,діточки, не скучайте за братиком, - почала було мати... І не доїм і не досплю; усе було тружусь.
Головне реченя завжди провідне в складнопідрядному. Головне, не слід зупинятися на досягнутому.
Объяснение:
В реченні
– Ви ,діточки, не скучайте за братиком, - почала було мати... І не доїм і не досплю; усе було тружусь.
Діточки - прикладка воно не підчеркується, на скільки я знаю
недарма говорять, що природа – наша мати. вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? світ природи багатий і різноманітний. чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! а найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину.
зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через інтернет або телебачення. але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. і на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена.
але неможливо жити, якщо ти не маєш змоги насолодитися свіжим ранковим повітрям, погратися з маленьким ласкавим кошеням, погрітися на літньому сонечку, вдихнути аромат троянд, побачити високо в небі світ уже неіснуючих зірок. хтось може не погодитись, але мені здається, кожен із нас потребує цих простих радощів час від часу. недарма на вихідні й свята люди полюбляють бувати на природі, тому що спілкування з нею є їм відпочити, розслабитися, зібратися з силами для вирішення важливих проблем в нашому, «людському» світі.
дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. у цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на землі.