рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. рідна мова — найбільший скарб. існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. він ніби ллється струмочком і розважає душу. а іноземці, побувавши в україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. і це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.
як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів т. г. шевченка і лесі українки.
українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. у рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. у мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. а яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. а ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі. воно повертає тебе при будь-якому настрої до життя, до дії
відповідь:
люди кожен день роблять добрі вчинки, і деякі з таких вчинків вважаються героїчними. наприклад, взяти додому з вулиці цуценя або кошеня - це, звісно, добрий вчинок, але не героїчний. а от врятувати людину під час пожежі - вчинок, безумовно, героїчний. де ж полягає межа між добрим вчинком і героїчним?
на мій погляд, добрий вчинок буде героїчним, коли людина, що робить цей вчинок, сама ризикує. рятуючи того, хто тоне, ризикуєш утонути сам, а рятуючи людей з палаючого будинку, ризикуєш згоріти. мабуть, саме тому рятувальників і пожежників називають людьми героїчних професій.
ті, хто під час другої світової війни ховав у себе єврейськіх дітей або поранених бійців, ризикували бути розстріляними разом зі своїми родинами. одже, коли люди, незважаючи на ризик, роблять такі добрі вчинки, їх можна назвати героями.
також я вважаю героями тих, хто робить добрі вчинки, дуже багато зусиль. наприклад, життя матері терези - суцільний подвиг. на мій погляд, дослідники, що добиралися до найвіддаленнішіх куточків планети, - теж герої.