У залежності від контексту можливе написання як разом, так і окремо. Щоб дізнатися, як правильно писати, треба визначити, яка перед нами частина мови. Якщо слово «незнайомі» можна замінити на синонім «чужі», то слово писатиметься разом з «не».
Наприклад, Ми незнайомі, але здається, наче я знаю його усе життя.
Слово «не знайомі» пишемо окремо, якщо у реченні є протиставлення або слова заперечення «зовсім», «далеко», «анітрохи» та інші.
Наприклад,
З цією людиною ми не знайомі, а чужі.
Зовсім не знайомі, ми здавалися такими рідними.
Тому потрібно подивитись на речення, щоб дізнатись як писати.
Слово -серебро, а молчание - золото. Наверное нужно обладать мудростью, чтобы знать, где и что сказать, а когда необходимо и промолчать. Не хочется на негатив отвечать ни одним словом. Можно успокоить себя, что человеку в данный момент хуже, чем тебе. Да и если он себя накрутил против тебя, зачем что-то ему доказывать, лучше смолчать, перейти на другую сторону. И это не означает, что молчание -слабость, согласие, в такой ситуации молчание - знак внутренней духовной силы.
Но не во всех ситуациях молчание -золото, не всегда нужно молчать. Всегда помнить, что словом можно кого-то и нельзя закрывать глаза на несправедливость, если своим словом ты можешь кому-то остановить агрессию, тихим голосом кого-то успокоить и снять напряжение. Не быть равнодушным.
Необходимо учиться мудро молчать. Жаль, что это нам пока не дано, как, например, японцам...
Мій ранок починається в будні дні досить рано. Адже треба встигнути привести себе в порядок, зібратися в школу і дійти до неї. Зимовий і осінній ранок мені не осінь подобаються. Тому що коли я прокидаюся за вікном так темно, наче ще ніч і хочеться спати. І організм навіть не відразу розуміє, що пора вже прокидатися і продуктивно працювати. Від цього першу половину дня можу ходити досить розбитий і в поганому настрої. Але як тільки стає світліше і сонце підіймається, то і я почуттю себе набагато краще.
Зовсім інша справа весняний і літній ранок. Ось їх я просто обожнюю. Так приємно прокидатися від перших променів сонця, які заглядають тобі в віконце.
Вони ніби лагідно пестять тебе по щоках своїм теплом і закликають, що пора вставати, адже день буде сповнений цікавих занять і хороших емоцій. Тоді я прокидаюся дуже легко, і хочеться якнайшвидше зробити всі справи і швидше б потрапити на вулицю.
Я розумію, що хтось прокидається і ще раніше і як у них це тільки виходить. Але для мене це складно. Хоча і проспати весь день мені б не хотілося. Адже це дуже нудно, лежати в ліжку і нічого не робити. Тому я не розумію дорослих, для яких найбільше бажання – це провалявся у вихідні весь день в ліжку і нічого не робити. Можливо, коли я стану старше, то зрозумію, чому вони так роблять, але поки що не дуже це розумію. Або вони ще прокидаються в обід і пропускають такий чудовий час доби, як ранок. Адже це так здорово прокинутися і відчути приплив сил. Особливо приємно прокидатися вранці, коли в школу не треба. Тоді ти ще й знаєш, що у тебе багато вільного часу і можна провести його дуже здорово і корисно. Тому ранок – це чудовий час доби, яке можна провести чудово і з користю. Іноді мені здається, що як будеш відчувати себе вранці, так і проведеш весь день.
Це слово пишеться разом