ШТОРМ НА МОРІ
Я прокинувся вдосвіта від якогось невиразного гулу.
Кинувся до вікна. Крізь світанковий морок побачив, як гойдаються дерева під могутніми ударами вітру. Почув, як важко й нестримно стугонить море. Уночі почався шторм. Заснути я вже не міг. Я люблю море завжди, а надто, коли воно штормить. Одразу ж вирішив, що в школу виберуся з дому раніше, щоб ще завернути до берега та помилуватися штормом.
Ледве діждався, поки повставали тато й мама. Мама почала готувати сніданок, але мені не терпілось.
Під яскравим ранковим сонцем, під зовсім чистим, без жодної хмаринки небом від берега і до молочно-синьої смужки небосхилу гойдалося море. Гналися одна за одною високі хвилі. Вода була в одному місці темна, в другому — сіро-зелена, а в третьому — чорно-синя. Коли по ній пробігав дужий і пружний вітер, вона швидко міняла свої кольори. Схоже було, ніби поверхня води знизу, з самих морських глибин, освітлюється різнобарвними вогнями.
Це був сонячний шторм. Сонячний і іскристий. Вода манила до себе. Хотілося роздягтись і кинутись в оту веселу, дзвінку водоверть. Водночас два предмети привернули мою увагу. Перший — то парусник, що йшов з моря. Я впізнав парусно-моторну шхуну «Зоря», вона часто погойдувалась у бухті на якорі або на тросах біля причалу. Друге, що привернуло мою увагу, був собака. Великий каштановий собака з красивим пухнастим хвостом. Він стояв на причалі і безвідривно дивився у море, на парусник.
Орієнтовний план
1. Якийсь невиразний гул.
2. Я люблю море завжди.
3. Мама почала готувати сніданок.
4. Під яскравим ранковим сонцем гойдається море.
5. Сонячний шторм.
6. Предмети, що привернули мою увагу.
Написать изложение по плану, не полностью текст, но оно должно быть подробно
Сотники знали, що коли Наливайко починає про гречану кашу й овес, то щось має бути: або ж похід, або ж бій (М. Вінграновський). 2. Сонце уже стояло в полудні і припікало так, що, поки вийшли за вал у поле, добряче впріли і потомилися (В.Шевчук). 3. Концерти неначебто втихомирювали його, і що могутніше гули інструменти, що могутніше шаленів оркестр, то спокійнішим ставав Данько (І.Сенченко). 4. Мені, мабуть, не докучить нагадувати, що, хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього (М. Рильський). 5. Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися, бо в той бік вони простяглись недалеко (М. Коцюбинський).