Установіть відповідність
Відокремлений член речення
1 обставина 2 додаток 3 означення 4 прикладка (різновид означення)
А Не кинувши у глиб надійний якір, пливу й пливу повз береги краси.
Б У березні земля прощається з торішніми снігами.
В Овіяна степовими вітрами, стоїть на березі лиману хатина.
Г Не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти на далекій полонині.
Д Ось вони, далекі озера та луки, в синім добрі солов’їних ночей.
9. Речення ускладнене відокремленим означенням ( дієприкметниковим
зворотом). Розділові знаки пропущено.
А Наляканим джмелем гудить усе село.
Б Бій-бабу боялися усі на хуторі.
В Ці дні печальні і гіркі ніколи не забуду.
Г Легенький попілець підхоплений силою вогню злітав догори та розходився
10. Односкладним безособовим є речення
А По селу застрибало відлуння цокоту сокири.
Б Навколо запахло чебрецем і м'ятою.
В Напечемо солодкої цибулі.
Г Весняна тиша рідних полів.
11. Односкладним означено-особовим є речення
А Бережи честь змолоду.
Б Ночвами моря не перепливеш.
В Йду поміж люди.
Г До кожної ілюстрації бажано дібрати заголовок.
Односкладним узагальнено-особовим є речення
А По радіо повідомляють про нельотну погоду.
Б Стою, мов скеля, непорушний.
В Свого щастя й колесом не об'їдеш.
Г Завіяло, засніжило в полі.
Рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. Рідна мова — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. Він ніби ллється струмочком і розважає душу. А іноземці, побувавши в Україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. І це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.
Як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів Т. Г. Шевченка і Лесі Українки.
Українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. У рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. У мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. Ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. А яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі