ответ:Найдорожче, що є в житті – це сім’я! Спочатку та, в якій народжуєшся, а потім, яку створюєш. Переконаний, що в кожного є свої уявлення про те, якою повинна бути ідеальна сім’я. Однак, межі для досконалості просто не існує. Адже, коли в сім'ї панує любов, довіра, повага, розуміння, турбота, комфорт – це надзвичайно важливо.Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій, взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я зі своїм братом стоїмо твердо на ногах і впевнені у завтрашньому дні.
Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і сорому своєю поведінкою. Щоб не трапилось, рідні люди завжди готові підтримати, дати мудру пораду, розуміють з півслова. Тож бережіть сімейний вогник, своїх рідних, цінуйте та дякуйте за кожну хвилину.
Объяснение:
Я дуже цінував свою дружбу із Вовкою. Ми – однокласники. Наші батьки працюють на авіаційному заводі. Вони теж друзі.
Якось на уроці російської мови ми писали твір на тему “Друзі пізнаються у біді”. Не можу сказати, що я написав хороший твір. Навіть, мабуть, поганий. Це ж така важка тема. А Вовка списав твір у мене. Він взагалі не знав, про що писати. “Добре. Другові треба допомагати, нехай списує”, – подумав я.
На наступному уроці вчителька запитала, хто з нас двох написав цей твір. Я сказав: “Я!” І Вовка сказав: “Я!” “У такому випадку ви обоє одержите одиниці”, – констатувала (яке довге і важке слово!) Надія Іванівна.
Після цього наша дружба, як кажуть, зійшла нанівець. Я нічого не сказав Вовці. Проте у мене більше не виникало бажання з ним грати, гуляти та розмовляти.
Мабуть, треба було кому-небудь розповісти про все. Але мені важко бути щирим. Та і чи лихо це? Можливо, ні. Тільки у мене тепер нема друга.