Відповідь:
Моя мама це та людина, яким я захоплююся. Я милуюся, як вона швидко управляється. Також виконує багато справ відразу ж, а потім, посміхаючись, скаже мені, що все прекрасно, я не втомилася. Вона найдорожчий мені людина, найкрасивіша, у неї світяться очі і завжди життєрадісна. Вона намагається жити і йти назустріч людям. Також вселяє мені, як треба вести життя, щоб у мене все склалося і я прислухаюся до неї. Вона найкрасивіша, чуйна, іноді буває сувора. Вона дуже добра, і прекрасна людина, я їй захоплююся!
Мою маму все поважають і називають Валентина Сергіївна. Вона працює в школі і викладає предмет екологія. Вона не тільки навчає знанням і навичкам, але і виховує проявляти інтерес і любов до природи. Також до неї можуть звернутися за порадою не тільки учні, а й їхні батьки, вона завжди до в будь-якій ситуації.
Кожен день мама запитує, як у мене пройшов день. У нашій матусі легкий і веселий характер. З нею дуже подобається говорити на будь-яку тему, тому, що вона ще любить багато читати і дає настанови, щоб ми теж читали. Я просто в захваті від маминої краси, яку вона старанно підтримує, вона ходить займатися в тренажерний зал і відвідує салон краси. Іноді дивуюся, коли вона все це встигає.
Велике їй і за своє виховання, за навички які дає мені кожну хвилину. Мені здається, що якби на землі було б більше таких людей, як мама, то в світі стало набагато світлішим і добрішим.
Пояснення:
Відповідь:Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки ).Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Досить довго на Україні побутував звичай побратимства (посе-стринства) - духовного споріднення та взаємодо . Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди одинокі. Цей обряд забезпечував до в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
Пояснення: