1. Святкове почуття (підмет) наповнює
(присудок) дитячу душу, і я (підмет) тішу (присудок) себе (присудок), бо скоро до нас завітає (присудок) справжня казка (підмет).
[ ], і [ ], (бо...).
2. Перед чорним шляхом, що (підмет) пролягав (присудок) через ліс, Ворон (підмет) потяг (присудок) повід ліворуч, але кінь (підмет) стояв (присудок) як (присудок) укопаний (присудок). [ , (що...), ], але [ ].
4. В обличчя віяв (присудок) холодний західний вітер (підмет), розганяв (присудок) густі хмари, і Марія (підмет) подумала (присудок), що той вітер (підмет) і хмари (підмет) мчать (присудок) на неї з рідної Одеси, де зосталися (присудок) батьки (підмет). [ ] і [ ], (що...), (де...).
5. Спустився (присудок) вечір (підмет), і одразу похолоднішало (присудок), хоч удень була (присудок) нестерпна спека (підмет).
[ ], і [ ], (хоч ...).
14. Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники, поставте їх у називному відмінку → Ольга – Ольжин, Оксана – Оксанин, Віталій – Віталіїв, Олексій – Олексіїв, Іван – Іванів
15. Запишіть словосполучення у формі О.в. → найвища круча – найвищою кручею; пахуча трава – пахучою травою; духмяна каша – духмяною кашею; рання вишня – ранньою вишнею; жнив'яна тиша – жнив'яною тишею; краща площа – кращою площею
16. Позначте рядок, у якому правильно утворено присвійний прикметник чоловічого роду від іменника батько → В – батьків (одяг)
17. Рядок, у якому правильно утворено присвійний прикметник чоловічого роду від іменника хазяїн → Б – хазяїнів; Г – хазяїнів
18. Рядок, у якому правильно утворено присвійний прикметник чоловічого роду від іменника соловейко → А – соловейків (голос)
19. Всі прикметники творять вищий, найвищий ступені порівняння від інших основ у рядку → В – великий ⇒ більший, малий ⇒ менший, поганий ⇒ гірший, гарний ⇒ кращий, добрий ⇒ ліпший, кращий
20. Позначте рядок, у якому всі прикметники пишуться через дефіс → Г – кисло-солодкий, гірко-солоний, північно-західний
21. Помилку в написанні прикметника допущено в рядку → Г – Ігорова книжка ⇒ Ігорева (правильний варіант)
22. Помилку у написанні прикметника допущено в рядку → В – Оліна сукня ⇒ Олина (правильний варіант)
23. Помилку у вживанні прикметника допущено в рядку → А – самий найкращий твір ⇒ найкращий твір (правильний варіант)
24. Помилку у вживанні прикметника допущено в рядку → Г – найбільш доступніший ⇒ найбільш доступний (правильний варіант)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
1843 року Шевченко змалює хату в Кирилівці, де провів своє дитинство. У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи, до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана. 1823 р., коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батько одружується вдруге на Оксані Терещенко, 1825 року помирає і сам батько Тараса.
Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, який став опікуном сиріт. Згодом майбутній поет іде школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було постійно напівголодним. Звідти він тікає у Лисянку до диякона-живописця, а згодом - у село Тарасівку до дяка-маляра, але дяк відмовив йому. Утративши надію стати маляром, Т. Шевченко повертається до Кирилівки й пасе громадську череду.
1827 року Т. Шевченко наймитує у кирилівського священика Григорія Кошиця. Із ранніх років він цікавився народною творчістю, у дяків навчився читати й писати, рано виявився у хлопця хист і до малювання, який помітив маляр із села Хлипнівці, але на той час Шевченкові було вже чотирнадцять років і його зробили козачком В.В. Енгельгардта.
Восени 1829 року разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздить до міста Вільно. Помітивши здібності козачка до малювання, Енгельгардт віддає Тараса вчитися у досвідченого майстра, можливо, Яна Рустемаса. 1831 року сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта, 1832 року Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву - різних живописних справ майстру.