У мене є справжній друг.Я щаслива що маю найкращого друга.Дійсно дуже рідко зустрічаєш людей ,з якими тобі хочеться бути поряд.По справжньому близька людина та, хто поруч у той момент, коли тобі настільки погано, що жити не хочеться.а вона поряд,вона змушує тебе посміхатися, коли тобі дихати важко від болі.Вона підтримує тебе.Коли ти сам не віриш вже ні в що, а він поруч і кричить тобі, що буде добре, що ви впораєтеся !! Справжній друг це той, кому ви можете зателефонувати в будь-яку годину ночі і не важливо в якому ви стані, він вислухає і дасть пораду!Бережіть саме цю людину.Адже, друг пізнається в біді.Це цінність у наш час - мати друга або друзів, на яких не впливає ні час, ні погода, ні відстань.Тільки справжні друзі можуть зрозуміти, що з тобою щось не так, навіть коли ти посміхаєшся.Недарма кажуть,що вірний друг -друге серц
- Доброго ранку, Віко.
- Дорого, Дмитро! Що нового?
- Вчора ввечері прочитав одну кіноповість О.Довженка "Зачарована Десна" . Ти щось чула про неї?
- О, так, мені сподобався цей твір. Він з одного боку доволі кумедний, а з іншого - освітлює такі філософські теми...
- А тобі хто більше сподобався - дід Семен чи батько Сашка?
- Навіть не знаю, воно мені однаково симпатизують. Проте я не зовсім зрозуміла, чому діда порівнюють з Богом - це так дивно.
- Ну, розповідь йдеться від маленького Сашка, а діти своїх батьків або близьких вважають майже за богів. Тому таке порівняння доволі логічно.
- Знаешь, так, це має значення. Мені не дуже сподобались усі ці Біблейські мотиви, а ось спогади Сашка були такі безтурботні та дитячі.
- Так, мені вони теж сподобались. Ну добре, я вже запізнююсь. Бувай!
- До побачення!