В/У с…м…десятих роках мати їздила по школа… в/у яких свого
часу працювала. Пр…їхала і/й до Пирогів. Про/те не/застала юрка
його забрали до німе…ини і бабуня Настя ц…ого не/п…р…жила. А
однокласників/поліцаїв заарештували одразу/ж після визволе…я.
Біля сіл…с…кої крамниці підійшла стара жінка зігнута в/удвоє.
Мати ледве/ледве ро…пізнала в/у ній колись веселу молодицю
матір Василя Воскобойника.
Краще/б мій Василь загинув ніж став поліцаєм вит…рала вона
очі.
Повернувшись мати згадувала як в/у війну ходила з нею
копати картоплю чи виламувати кукурузу. Обідаючи мама
на/швидку/руч ковтала картоплину/другу бо обід був в/у неї
най/біднішим. А я потроху/потроху підсувався до тіток і/й
при/ц…ому робив вигляд, що їхні вузлики мене не/обходять. І
майже завжди мені малому що/небудь п…р…падало то шматочок
сала то шкуринка натерта часником.
А Песик почувався добре він гасав по всіх/усюдах качався чи
пр…падав навколо братика. І не ні/чого. Мабуть він ловив
мишей яких було видимо/не/видимо.
Що/б мене не/забрали в німе…ину вирішили тікати. Пам'ятаю
з/ранку стояли на кременчу…кій доро…і. На/в/коло нас щось
винюхував Песик.
Залишайся шипотів я ми далеко поїдемо може будешь
зайвим.
Проте Песик біг за підводою час/від/часу відлучаючісь.
Ночувати випало під скиртою бо найбли…е село чорніло спалене
фашистами. Чи від страху чи холоду але я довго не/міг поринути в
бе…памятство…
Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов’ю… У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.
Щороку 9 і 10 березня відзначають Шевченківські дні, які потрапляють на роковини народження і смерті поета. Під час цих днів не тільки в Україні, а й в інших країнах згадують творчість великого українського Кобзаря – Тараса Шевченка – поета, прозаїка, художника.
Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці Київської губернії (сьогодні це Черкаська область). Помер - 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі, де і був похований. Але зараз його прах покоїться неподалік від Канева, над Дніпром, на Тарасовій горі. Саме так заповідав сам Шевченко.
З 1918 року вшанування пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам'ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та інших містах України. Могила великого Тараса оголошена заповідником. Ім'я Шевченка присвоєно університетам, театрам, населеним пунктам, вулицям. Також, починаючи з 1962 року, в Україні щорічно присуджують Державну премію ім. Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва.
Про світову славу великого Кобзаря свідчать пам'ятники, встановлені в різних містах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі та ін.
Також за рішенням ЮНЕСКО ювілеї Тараса Григоровича Шевченка відзначалися в усіх державах світу. Твори Шевченка перекладені мовою хінді, новогрецькою, японською, в'єтнамською, корейською, малайською, бенгальською та іншими мовами.
Уже багато років минуло з того дня, як перестало битися благородне серце геніального поета, але світлий образ Великого Тараса безсмертний, як і сам народ, що породив його.
Тому у ці березневі дні Україна живе духом, пройнятим словом великого генія, славного сина України – Тараса Шевченка!
Відділ з питань організаційної роботи, внутрішньої та інформаційної політики апарату райдержадміністрації.