1. "Грицю, Грицю, до роботи!" 2. "Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже! Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже!" 3. "Як тебе не любити, Києве мій!" 4. "Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько - колюче терня?" 5. "О ні! Являйся, зіронько, мені! Хоч в сні!" 6. "Ой, зійди, зійди, ти зіронько вечірняя! Ой, вийди, вийди, дівчинонько моя вірная!" 7. Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, неси та гуляй!" 8. "Ой, не світи, місяченьку, не світи нікому, тільки світи миленькому, як іде додому" 9. "Галю ж мою, Галю, дай води напиться, ти така хороша - дай хоч подивиться" 10. "Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину"
Україна – це моя батьківщина, з нею поєднане моє життя. По-перше, тут народився, виріс та пішов до школи. По-друге, це край моєї рідної оселі. Адже тут живе моя родина, друзі, знайомі – усі вони дорогі моєму серцю люди. По-третє, гарні традиції захоплюють мене. Їх шаную та люблю. По-четверте, з Україною тісно пов’язана моя рідна мова, яку я вивчаю. По-п’яте задушевна українська пісня не може залишити нікого байдужим. Україна багато значить для мене, школяра. Україна - це країна в якій я народилась . Я навіть не уявляю свє життя без своєї Батьківини . Я часто задую про її ліси , о вкривають велику частину країни . Безкрайні степи та луи завжи мене манять до себе. І звичайно жовттоволосі колоски ,я так полюбляю їх зривати.
Яблуня - підмет, розквітла - присудок, цвітом - додаток, рожевим - означення. Присудок належить до дієслова.