У нашому світі,де соціальна і матеріальна нерівність тільки росте ,де люди гублять і руйнують свій духовний світ ,віддаючи перевагу брудному багатству,де багаті пригнічують незаможних,завжди знаходяться люди,які уславляють найкращі риси людства-духовність,шляхетність,честь,чесність,розум,милосердя,любов.
Щоб досягти всього цього,треба жити своїм розумом і честю,діяти згідно зі своєю совістю,не вимикаючи її ,поводитись за законами чесності.Образ праведної людини не дається ні від кого,і маємо дбати про те ,щоб,досягаючи матеріального статку ,ми зберегли свою людяність,залишалися людьми,здатними підставити своє плече іншим,тоді здобудемо своєю плідною працею -своє щастя!
В одному місті живуть троє діточок - Алінка-малінка, Катеринка-картинка та Марішка-малишка. Дружба їх почалась ще з дитинства, коли вони втрьох одну на всіх гойдали колиску з іграшкою-немовлям. І ось восени всі вони пішли до школи, але кожна в свою. І так сумно це їм здалося, що кожного дня з нетерпінням вони чекали одна на одну во дворі свого дома. І не минало дня щоб вони не зустрілися, та не розповіли усі пригоди за день у школі. Одного разу Алінка-малінка війшла у двір з маленькою собацею. Дівчата брали їі у руки и гладили по черзі. Відтепер у їхній компанії стало на одного друга більше. Катеринка-картинка того ж вечора почала прохати батьків про собачку або кішечку. І Марішка-малишка вмовляла своїх батьків подарувати їй яку-небудь тваринку. Але нічого не змінилося. Так и гуляли вон в-чотирьох, кожного дня. А не забаром прийшла зима. Після занять не так вже й часто стали вони зустрічатися, все рідше це вдавалось всім трьом дівчаткам . Та одного разу, після Нового року на зимових канікулах вони зателефонували одна одній щоб поздоровити зі святом друг друга і дизналися приємних новин - обом дівчаткам подарували тваринку. Катеринці - собачку , а Маринці - кішечку. І тоді дівчата домовились - як тільки на вулиці стане тепліше, обов,язково гулятимуть зі своїми тваринками разом. Так в них з,явилась ще й твариннам компанія нерозлучних друзів.
Нині всім добре відомо, що без води неможливий будь-який прояв життя. Це - найцінніший "мінерал життя", на долю якого приходиться до 90 відсотків будови організму. Вона забезпечує фізіологічні, біохімічні, хімічні процеси в організмі любої живності на землі.
Без води не можуть функціонувати ні промисловість, ні сільське господарство. Але при цьому вода має відповідати належній якості. Вона має космічне, геологічне, кліматичне, енергетичне, санітарно-гігієнічне, лікувальне, рекреаційне і навіть естетичне значення.
Коли не задумуєшся, то здається, що з цим даром Природи ніби все гаразд, безпроблемно. Насправді, як це далеко від реальності. Нині вода - одна з глобальних проблем сьогодення. Це передусім стосується прісної води. Ресурси питної води на Землі вкрай нерівномірно розподілені. А ще цивілізація доби не завжди ощадливо їх використовує. До того ж на початку ХХ-го століття на Землі жило біля 1,5 млрд людей, а нині їх вже зверх 6 млрд. Навіть важко собі уявити ту кількість щоденно спожитої води. Але і господарювання цієї маси людей аж ніяк не назовеш раціональним щодо користування водними ресурсами. Це добре знає кожний по собі.