Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним?
Що таке гідність?
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
Гідність – цевміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки.
Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистюта болем.
Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність, чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.
Мама
Хто найдорожча вам у світі людина?
Якщо хтось в мене це запитає, то я однозначно відповім - мама. Мама- людина, яка подарувала мені життя. Вона завжди зрозуміє мене , підтримає та буде на моїй стороні навіть, якщо не права. Хто як не мама приголубить мене? Вона завжди любитиме мене. Я завжди залишатимусь для неї маленькою донечкою, не дивлячись на мій вік. Я можу до кінця життя дякувати їй за те, що вона в мене є. Просто є! Це мій промічник сонця. Моя підтримка та опора. Вона мене надихає ставати кращою завжди й у всьому. Я буду для неї привід для того, щоб усміхнутися. Вона буде мною пишатися...
Мамо, знай, я тебе люблю! Я готова повторювати це тисячу разів! Я тебе люблю!