Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням «хата з дітьми — базар, а без них цвинтар». Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
14 жовтня - Покрова (в церковному календарі - День смерті Божої Матері СВ. Діви Марії) у дохристиянські часи до Покрови збирали весь урожай на полях, складали йогго у комори, засівали поля озиминою і наставав час для зимового відпочинку від польових робіт.З Покрови починалися весілля, які грали аж до початку Різдвяного посту.
4 листопада - Казанської Богоматері.
7 січня - за православним календарем Різдво Христове, а за давньослов’янськими віруваннями РАДОГОЩ - день перемоги бога Велеса над злим Кощієм. ц\Це був день спілкування з предками роду.
13 січня - Меланії (у народі Маланка)
Основні народні та релігійні свята які відзначають в Україні восени та взимку: Свято Різдва Богородиці(21 вересня), Покрова Пресвятої Богородиці(14 жовтня), День святого Миколая (19 грудня) , Новий рік (1 січня), Різдво (7 січня), Старий новий рік (14 січня),Святки (7-18 січня), Водохрещення (19 січня).
