Весь день Даша не отходила от Ивана Ильича, была смирная и задумчивая. (Толстой А. )
Вторую половину лекции она была не так внимательна к Ярославцеву и казалась разочарованной. (Арсенов Я. )
Дубах был глуховат и стыдился признаться в этом врачу. (Диковский С. )
Сложна, богата, миролюбива, талантлива славянская душа. (А. Н. Толстой)
А кругом — зеленый необъятный простор, дрожащие струи марева, полуденным зноем скованная древняя степь и на горизонте — недосягаем и сказочен — сизый грудастый курган (Шолохов, Тихий Дон) .
Был он коренаст, круглолиц, сонный, весь запачканный мукой (А. Н. Толстой, Хлеб) .
Луна где-то сзади, над городом, река под тенью его черна и бархатна, а вдали посветлела.. . (Горький, Пожар) .
В потемках все кошки серы и все марки семикопеечны.. . (Чехов "Письмо к Лейкину").
Я маю багато захоплень і зацікавлень: легка атлетика, фортепіано, пригодницькі та фантастичні книжки, макраме та вишивання. Та ці заняття не є якимись незвичайними, їх має більшість моїх друзів. Єдине, чим я можу пишатися, у чому я найбільше з усіх моїх знайомих розуміюся, — це моя колекція монет.
Моє захоплення збиранням монет почалося давно, ще з дитинства, коли мій батько привіз з Англії, крім подарунків, ще й англійські гроші, щоб показати. Та мене так здивувала ця монета із зображенням королеви та незрозумілими літерами, що я зберегла її і після цього постійно просила батька привозити мені монети із усіх країн, у які він їздив у відрядження. Так моя колекція поступово збільшувалася. Я дізналася, що в деяких країнах гроші називаються однаково та виглядають вони по-різному: є долари австралійські, канадські, американські; крони є і у Словакії, і у Швеції; Франція, Бельгія і Швейцарія мають марки. Звичайно, у мене не було усіх цих монет, я дізналася про них з книжок і мріяла колись мати їх у своїй колекції.
Про моє захоплення дізналися друзі й стали мені допомагати збирати монети. Так у мене з’явилися рідкісні монети: грецька драхма, японська ієна. А минулим літом я була з батьками в Іспанії, і я дуже пишаюся, що сама привезла для своєї колекції не тільки іспанські песо, а й італійську ліру, яку подарувала мені в Іспанії дівчинка, яка нещодавно була там.
Отже, моя колекція вже зараз нараховує близько 50 монет, і я сподіваюсь, що колись я назбираю якщо не всі монети, то в усякому
разі найбільш відомі й доступні, та крім цього я мрію мати в себе рідкісні монети.
Вранці жайворонки видзвонювали мелодії, які, змішуючись із звуками і трелями сопілок пастушків, наповнювали повітря дзвінкою, веселою музикою. Пшениця, колихаючись від подиху вітру, шуміла, говорила. Сміялися, жартували женці, і поле швидко укривалося снопами. Невгамовно проходили хвилина за хвилиною... Коли це враз почувся голос дівчини: “Гляньте, гляньте! О, як танцює пшениця!” Дівчина стояла, нахилившись над своїм зв’язаним снопом і, показуючи серпом перед собою, пильно дивилася на колосся пшениці і, усміхаючись, стежила, як те колосся колисалося, гойдалося, наче танцювало, наче востаннє вело свій танок на лоні матері-природи.
Невідомо, що в ту мить відчувало дівоче серце. Захоплена якимось дивним почуттям, дівчина защебетала дрібну коломийку і пішла кружляти, танцювати, не звертаючи уваги на колючу стерню. Інші женці якусь хвилину здивовано дивилися на неї, а далі, наче заворожені грою невидимого музики, покидали роботу і теж пустилися в танець. Здавалося, що уся природа ясного літечка співала, щебетала, зайнялася дивним весіллям.