Монах Іван Найда увійшов до своєї келії. Необережно він штовхнув стіл, з якого впало щось важке. Це була велика проскура. На ній був напис: «О здравії раба Божого Івана Найди, гетьмана правобережного українського». Слова ці злякали Найду. Хто зробив на проскурі цей страшний напис? Найда, відчувши голод, відкусив шматочок проскури і відчув у роті щось неїстівне. Витягнувши із рота м’якушку, він помітив у ній клаптик паперу. Хвилюючись, руками підніс його до лампадки. Це був шматочок записки. Найда почав обережно розламувати проскуру. Витяг ще клапоть, приклав до того, який уже був у нього. У записці йшлося про скарб, закопаний запорозьким козаком на кручі біля річки Саксаганки. Найда склав записку й сховав. Радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. Найда підійшов до свого ложа, щоб узяти патерицю й чотки та піти до церкви. Він простяг руку, але з криком відсахнувся… Замість чоток на ложі лежали спис і довга низка куль.
Потім ми позвали собаку, щоб вона повернулася в намет, котрий ми змайстрували. Собака через деявий час неохоче повернувся та добре вмостившись та положив морду на лапи міцно заснув. Ми домовились, що будемо по черзі вартувати біля собаки, щоб він не пішов у воду, та не намочив рану. Я думав про те, що коли ми будемо повертатися додому, доведется собаку забрати з собою. Вночі, коли ми пішли спати в свій намет, чули як собака стонав уві сні. Прокинувшись вранці, ми відразу побігли до собаки. Прибігши, ми побачили що собаки не було. - Забрали! - сказав мій друг. І ми з понурим настроем почвалали збирати свої речі, щоб повернутися додому. Коли вже залишилося скласти останній рюкзак, ми почули хруст очерета. Через хвилину до нас підійшла вчорашня знайома дівчина, а поряд з нею був і пес. Вона довго дивилася на нас і все ні як не намагалася щось сказати. Мабудь соромилась. А потім тихо подякувала і опустивши очі пішла геть. Собака пішов за нею. - Вірність! - ще раз сказав вже я.
В) позашлюбний, подорожній,непохитний