М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

4. Виділіть речення, у яких обставини, виражені дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом не відокремлюються (речення подані без розділових знаків)

А Їй хочеться про це сказати братам сказати не соромлячись (А.Шиян).

Б Василь стріляв короткими чергами бережучи патрони (Петро Панч).

В Сторож несучи снідання стукнув дверима (Панас Мирний).

Г З лави стогнучи підвівся Бараболя (М.Стельмах).

Д Тріпочучи крильцями підібравши лапки жайворонки намагалися втриматись на одному місці. (Є.Гуцало).

Е Женя сидів зігнувшись (Є. Гуцало).

5. У яких реченнях допущено помилки при відокремленні обставин?

А Теля стояло розставивши стрункі ноги й помукувало, повернувшись до річки (В. Шевчук).

Б Плавці мчали до берега, захлинаючись водою, пробиваючись крізь кригу (Ю. Яновський).

В Дівчина, стрепенувшись, підвела голову (О. Гончар).

Г Христя, розпрощавшись, похилила луками додому (Панас Мирний).

Д Треба не сидіти, склавши руки, а працювати (З газ.).

Е Сон, улетівши до хати, бере Харитю під своє крило (М. Коцюбинський)

6. Укажіть речення, у яких є відокремлений додаток.

А. Поклавши руки на її плечі, він дивився в саму глибину її грецьких очей (С.Скляренко).

Б. Втім, пінгвіни цілковито залежать від холодних морських течій, багатих на рибу та інший корм (Дит. енц.).

В. Оду слід би скласти тій хаті, що колись тут стояла в снігах (О.Гончар).

Г. Крім м'яти з полином, птахів рятують дубове, березове листя, хвойно-смолисті дерева (Дит. енц.).

Д. Ви на повен зріст, наче своїми грудьми хотів прикрити весь полк (В.Вакуленко).

Е. За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (П.Мирний).

ІІІ. Завдання 7 – 8 достатнього рівня.

7. Перепишіть речення, поставте розділові знаки. Зробіть синтаксичний розбір речення (розділові знаки пропущено).

Дарина вийшла з хати але поминувши будинок попрямувала в сад (М. Старицький).

(зразок розбору на с. 168 підр.)

8. Установіть відповідність.

Установи відповідність між реченнями та їх характеристиками. Розділові знаки в реченнях опущені.

1 Троянці в човни посідавши та швидко їх поодпихавши по морю гарно поплили (І.Котляревський).

2 Відблиски багряніли на снігу поглинуті відстанню. (Б.Вакуленко).

3 Пішли музики по вулиці вигріваючи (І.Нечуй-Левицький).

4 Омиті росами квітки роз-тулюють повіки. (В.Сосюра)

А речення з відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом;

Б речення з відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковими зворотами;

В речення з невідокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом;

Г речення з невідокремленою обставиною, вираженою дієприслівником;

Д речення з невідокремленим означен¬ням,

вираженим дієприкметником.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
Brain111t
Brain111t
08.05.2022

Мені не раз доводилося писати про синичок — веселих, гомінких, наших добрих сусідів й охоронців саду. Радію кожній зустрічі з ними, хоча бачу цих пташок по кілька разів на день. Але писав тільки про великих синиць, які зустрічаються найчастіше. Бо “просто синиць” не буває! Крім великих є ще й такі види: синиця вусата, синиця довгохвоста, синиця блакитна, синиця чорна, синиця (гаїчка) болотяна, синиця (гаїчка) пухляк, синиця чубата...

Більшості з них я ніколи не зустрічав. Щодо синиці чубатої, то мені таки поталанило. Не скажу, що часто, але кілька разів гав за ними у лісі, навіть у парку та приміській лісосмузі. Взимку бачив їх у “компанії” з великими синицями, що пов'язано з міграційними процесами у пернатих. Адже чубаті синиці водяться у Північному Поліссі, Карпатах. Зрідка прилітають і на інші терени. Наш Прибузький край належить до зони Малого Полісся.

4,5(99 оценок)
Ответ:
nastusha510
nastusha510
08.05.2022
Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати. 
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.
4,6(84 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ