Шкільне життя таке веселе. Були часи коли мої однокласники
замість того, щоб сумлінно працювати ловили гав. Щоб отримувати оцінки
вони деколи водили за ніс нашого вчителя. Коли ж він дізнавався про їхні
хитрості, то він задавав їм перцю з маком. Після цього йому доводилось
брати їх за барки, щоб почути від них хоч щось з того, що вивчають. Через
таких однокласників вчитель, розгнівавшись, на всіх дивився бісом і всі
випивали гірку чашу його гніву. За такими однокласниками він гав
протягом шкільного року і мотав на вус все те, що бачив, і коли в кінці
навчального року вони були незадоволені своїми оцінками, то він казав їм:
«Що заробили – те й отримали. Потрібно було старанно працювати, щоб вас
були гарні оцінки».
Тільки шелестіло(присуд) яблуневе( листя яке? яблуневе) листя й невиразно чорніли (присуд) стовбури(стовбури чиї ?) дерев. А журавлі летять(присуд) собі додому ключами( обставин не має). Зайду(присуд) в траву і ляжу(присуд) ( Як?) горілиць.. Метелик(який?) білий в маки залетів(присуд). Ніколи не повертаються(присуд) назад три речі: час, слово, можливість. (Яке?) Добре діло роби(присуд) сміло.
Перед останнє там здається теж немає обставини.
Обставина відповідає на питання Який? Чий? Котрий? і питання ставиться тільки від підмета
Н.в. двісті сімдесят перший триста сорок дев’ятий
Р.в. двісті сімдесят першого триста сорок дев’ятого
Д.в. двісті сімдесят першому триста сорок дев’ятому
З.в. двісті сімдесят перший(-ого) триста сорок дев’ятий (-ого)
О.в. двісті сімдесят першим триста сорок дев’ятим
М.в. на/у двісті сімдесят першому на/у триста сорок дев’ятому
У порядкових складених числівниках відміняється лише останнє слово.