Переді мною картина.Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "Шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не i посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губизараз розімкнуться i вiн почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
Мрії- це те чого ти прагнеш. Але мрії потрібно втілювати я так, вважаю. На мою думку будувати плани і їх втілювати краще ніж сидіти і мріяти. Сидячи на дивані нічо не добєшся в цьому житті, а життя в нас лише одне. Тому потрібно жити в кайф і займатися тим чим подобається. Авжеш, щоб добитися цілі потрібно пройти через піт, сльози, кров. Але якщо здатися на цій дорозі то можна забути про цю мрію. ,,Самі собою мрії дійсністю не стануть" так говорив Пауло Коельйо і я з ним згідна. Давайте будемо всім людством іти до своєї цілі! Удачі!
МОЖНА ПОЗНАЧКУ ЗА НАЙКРАЩУ ВІДПОВІДЬ?
я люблю читати про фей.Це був ранок жаху.