- Привіт! Ти бачиш, Яночко, я по вуха у пригодах. Вчора їздили на велосипеді з другом до річки, так назад пленталися пішки сім кілометрів, ще велосипеда на собі несли.
- І як, прийшли?
- Ха, краще сказати: «доповзли» або «дошкандибали».
- А чому ж ви добиралися пішки?
- А тому що біля річки хтось швендяв. Поки ми купалися, поцупив переднє колосо та й учимчикував. Зробив нам сюприз!
- Слухай, Мишко, скільки слів цікавих є в мові з приводу твоєї ситуації!
- Оце тільки й втішає, що мова в нас багата. А от люди деякі зустрічаються, що заслуговують лозини...
На початку року у нашій школі побували гості,яким зраділи всі.Одного вересневого ранку сидячи на уроці через віконечко поблискувало сонечко,так хотілося ще трошки тепла,вчитель звернув увагу на мене,і вдвері зайшов завуч і попросив всі класи зібратись в актовому залі.Всі діти нашої школи зібрались там,очікуючи ми з друзями міркували чому ми тут, і ось за декілька хвилин ми здивувалась,на сцену вийшли артисти цирк з різними звірями,які показували різні трюки.Маленькі пухнасті друзі.В кінці вистави нам дозволили їх потримати,чому ми були дуже раді,оплодуючи ми за ще раз прийти до нас,маленьких пухнастих гостей.
Привіт, Мишко, як справи?
- Привіт! Ти бачиш, Яночко, я по вуха у пригодах. Вчора їздили на велосипеді з другом до річки, так назад пленталися пішки сім кілометрів, ще велосипеда на собі несли.
- І як, прийшли?
- Ха, краще сказати: «доповзли» або «дошкандибали».
- А чому ж ви добиралися пішки?
- А тому що біля річки хтось швендяв. Поки ми купалися, поцупив переднє колосо та й учимчикував. Зробив нам сюприз!
- Слухай, Мишко, скільки слів цікавих є в мові з приводу твоєї ситуації!
- Оце тільки й втішає, що мова в нас багата. А от люди деякі зустрічаються, що заслуговують лозини...