Ми з Дмитром товаришуємо ще з першого класу. Однолітки кажуть, що нас навіть водою не розіллєш. І хоча з Дмитром інколи каші не звариш, але я на це закриваю очі.Ось і минулої суботи ми домовилися піти вудити рибу. Я і черв'яків накопав, і вудочки приготував, а товариш навіть за холодну воду не брався. О восьмій ранку ми мали зустрітися біля криниці, але Дмитро з'явився аж через півгодини. Я лише розвів руками.Риболовля виявилася вдалою, ми спіймали багато карасів. Після обіду почали насуватися дощові хмари, і ми, взявши ноги в руки, змушені були тікати додому. Злива наступала нам на п'яти, ми дуже промокли і змерзли так, що зуб на зуб не попадав. Але все одно були задоволені.
Я міський житель. І як городянин я звик до того, що мене завжди оточують комфорт і цивілізація, мені звичні шум транспорту, фабрик, заводів. Поруч магазини, зупинка автобуса,телефон. Швидкий круговорот життя, чергування днів, тижнів, місяців ... Не встигаєш озирнутися - а вже пройшов рік, і ось вже знову перше вересня, знову школа і навчання. І тому моменти «відриву від цивілізації» дуже приємні і запам'ятовуються надовго. Наприклад, те, як ми з татом влітку були на риболовлі. Цього літа я був у селі у бабусі. Як-то на вихідні приїхав батько, і ми вирішили порибалити. Прокинулися в той день раніше. Тільки починало світати, і було досить прохолодно. Ми накинули куртки, взяли вудки, накопано з вечора черв'яків, хліб (теж для приманки), термос з розпареній перловкою (на неї чудово клюють окунці), невелике відро, бутерброди. Сіли навелосипеди і поїхали до річки. Там ми знайшли тихе місце між двома вербами, розташувалися і закинули вудки. Сиділи ми довго, чекали, але поплавці все не рухалися, хоча тато і говорив, що найкраще клює на світанку. Ми змінювали наживку, знову закидали вудки, але нічого не ловилося. Папа нарікав, що з вечора не Прикормив рибу. І тут я подумав, що непогано було б начепити на гачок відразу і хліб, і черв'яка. Так я і зробив. Пройшло зовсім небагато часу, і мій поплавець стало тягнути вниз. Ура! Але виявилося, що, коли риба клюнула, потрібно ще зуміти правильно витягнути вудку, щоб здобич не зірвалася з гачка (підсікти - швидким та різким рухом підняти вудку вгору). Папа привітав мене з почином. Далі справа пішла веселіше. Разів зо два риба зривалася у мене з гачка, зате батько смикав одну за іншу
