Ми з вами добре знаємо, що суспiльство може досягти розвитку тiльки тодi, коли буде складатися з розвинутих особистостей, які умiють гарно вчитися, використовувати свої знання на практиці, гарно поводитесь в колективi, громадських мiсцях, умiютъ дружити і цінувати один одного. Отже, сьогоднi ми з вами почнемо розмову про нашу поведiнку пiд час урокiв, розглянемо, як вона впливає на наші успiхи у навчаннi, навчимося поводити себе в колективi, ознайомимося iз правилами культурної поведiнки.У школi всi учнi були рiвнi: i багатi, і бiднi. Вони були зобов’язанi утримувати лад i чистоту в школi. Щоб заохотити учнiв до науки, давня школа придумала чергу мiсць у класi, вiд перших i останнiх лав: кращий учень просувався все ближче i ближче, доходив до першої лави, де сидiли найкращi учнi - сенатори. Учень, що визначався найбiльше з усiх, називався iмператором i мав право сидiти на окремому мiсцi поряд із вчителем. Нетямущим учням деколи одягали на голову шапку з ослячими вухами й садовили на останнiй, «ослячiй лавцi». За будь-якi шкiльнi провини карали рiзками. Учнем, який карав, був один iз старших i сильнiши
Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам? Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.
