Класова несправедливість переслідує людство споконвіків. Історією представлено численні війни та суперечки, побудовані на темі рівності. Але чи можливе існування світу, у якому немає бідніших і багатших, вищих і нищих за чином? Таку модель суспільства уже намагались досягнути не один раз. Зокрема, чудовим прикладом цього є Союз Радянських Соціалістичних Республік, з відомим усім комуністичним режимом. В ідеалі комунізм — це чудова система, в якій люди живуть щасливо і безтурботно.
Проте задля втілення її в реальність не одне покоління повинне бути виховане на засадах рівності. Як нам нагадує історичний процес, таке завдання провалилось.
Але чи така вона хороша — рівність? На мою думку, якраз навпаки: рівність вбиває людську індивідуальність. На таку тематику було знято яскравий мюзикл «Стиляги», режисером якого є Валерій Тодоровський. Це розповідь про молодь того ж СРСР, яка прагнула виділитись серед маси інших людей — зовнішнім виглядом, смаками у музиці, вибором проведення вільного часу, поглядами на світ. Головних героїв втомила сіра реальність навколо, де відступити від загальноприйнятих рамок є порушенням законів.
Рівність вбиває право вибору і свободу слова. Так, це суперечить головній ідеї рівноправ’я, оскільки основне його завдання — дати кожному можливість висловитись, виразитись, виокремитись. Книга Джорджа Оруела «1984» розповідає про суспільство, у якому всі рівні. Але люди там зовсім не щасливі: їм не дається вибір того, як жити. У них є чіткі інструкції, за непослух яким можна поплатитись життям. Це не єдина праця автора, в якій розкривається справжня сутність рівності. За приклад також можна взяти книгу «Колгосп тварин». У ній відображена комуністична, тобто «ідеально рівна» система суспільства, перенесена на царство тварин. Читаючи її ми розуміємо, що досягнути рівності нереально. Людське життя — це вічна боротьба між інтелектом та тваринними інстинктами. Я вважаю, що досягнути ідеалу можна тільки тоді, коли буде подолано природнє начало людини.
Рівність не означає справедливість. Окуня не можна оцінювати за його вміння лазити по деревах, горобця — за швидкий біг, а зайця — за талант плавати. До кожної ситуації, деталі потрібно підбирати окремий підхід. Тільки так можна забезпечити справедливість у людстві.
Свій вільний час я люблю проводити по-різному. Інколи для мене найкращий варіант – це залишитися вдома і почитати цікаву книгу. Але інколи мені хочеться провести час з друзями, прогулюючись парком. Найбільше видів відпочинку я знаходжу літом: похід до лісу, катання на роликах та велосипедах, пікнік на природі, вилазка на пляж. Останнє я люблю найбільше! Біля річки стільки всього цікавого можна робити: плавати, грати в волейбол, ловити рибу.
Вільний час повинен приносити радість і задоволення. Займаючись постійно нудними і нецікавими справами не можна відчувати справжній смак життя, а воно ж таке прекрасне, веселе, цікаве! Зараз, коли ми в школі, ми маємо надзвичайно багато вільного часу, адже ми маємо канікули чотири рази на рік, а влітку цілих три місяці ми можемо відпочивати та радіти життю.
Я дуже люблю подорожувати. Хоча я була за кордоном лише в найближчих країнах, я побувала в багатьох містах України. Щоліта я відвідую дитячий табір в одному з найкращих куточків Батьківщини. Я була вже в Тернополі, бачила широкі степи цього степу; відпочивала на Кримському узбережжі; насолоджувалася природою Полтавщини; раділа сонцю на просторах Херсонщини; милувалася красою Карпат.
у княжий табір вісник вість приніс , що меч тевтона над Волинню звис