ДУЖЕ Перепишіть речення, розставляючи розділові знаки. Зробити його синтаксичний аналіз. ( ) Земля в таких місцях і справді могла таїти в собі міни чи бомби начинені смертоносною вибухівкою (О. Гончар).
Можеш вибрати трошки з 1 а трошки з другого Нема нічого дорожчого, ніж рідна земля. Тільки тут є щастя. Більше ти не побачиш лагідну усмішку матусі, ніде не почуєш татове міцне слово, ніде не почуєш сміхом своїх друзів ніде . Тільки на своїй рідній землі, на своїй Батьківщині...
Дух непокори i свободи живе в серцi тiльки тiєï людини, яка усвiдомила себе сином рiдноï землi, рiдного краю. I це найсвятiше почування "живить надiю, певну вiру в iдеали"- поема Миколи Вороного "Євшан-зiлля".основа сюжету покладено легенду з лiтопису. Сина половецького хана князь Володимир узяв у полон маленьким хлопчиком. Зростала дитина у багатствi, маючи усе. безтурботне життя на чужинi поступово стирало у пам'ятi рiдних людей, степ, звичаï, i ханський син забув мову батькiв, почав "край чужий, чужi звичаï як за рiднi уважати".
Пам'ятник Тарасу Шевченко знаходиться в центрі міста. Висота постаті становить 4,45 м. Пам'ятник відкрито 24 серпня 1992 році. Він вкритий з мармору та чорного заліза. Це придає пам'ятнику шанобливого ставлення до українського поета. На витворі мистецтва гарно зображено його серйозне, округлене обличчя. А очі видають вигляд, самого поета. Люди дуже полюбляють фотографуватися, біля пам'ятника Шевченку, адже - це символ української творчості. Отже, цей витвір мистецтва, зроблений тяжкою роботою архітектора, який прославився по всіх куточках світу.
Нема нічого дорожчого, ніж рідна земля. Тільки тут є щастя. Більше ти не побачиш лагідну усмішку матусі, ніде не почуєш татове міцне слово, ніде не почуєш сміхом своїх друзів ніде . Тільки на своїй рідній землі, на своїй Батьківщині...
Дух непокори i свободи живе в серцi тiльки тiєï людини, яка усвiдомила себе сином рiдноï землi, рiдного краю. I це найсвятiше почування "живить надiю, певну вiру в iдеали"- поема Миколи Вороного "Євшан-зiлля".основа сюжету покладено легенду з лiтопису. Сина половецького хана князь Володимир узяв у полон маленьким хлопчиком. Зростала дитина у багатствi, маючи усе. безтурботне життя на чужинi поступово стирало у пам'ятi рiдних людей, степ, звичаï, i ханський син забув мову батькiв, почав "край чужий, чужi звичаï як за рiднi уважати".