— Діти, чому мову вважають найважливішим засобом спілкування? – запитав учитель. — Поясніть свою думку, будь ласка.
— За до мови ми обмінюємося інформацією! – впевнено відповів учень з третьої парти.
— Добре, – нібито погодився з ним учитель, — але хіба людство не винайшло й інші засоби спілкування?
— Винайшли, – хором відповіли учні.
— Мені потрібна аргументована відповідь однієї людини, – зазначив учитель.
Незабаром підняла руку відмінниця з першої парти. Вчитель відразу звернув на неї увагу та надав слово.
— Окрім мови, існують і інші засоби спілкування: жести, азбука Морзе, різні сигнали, релігійні символи, державна символіка, дорожні знаки тощо.
Обличчя вчителя осяяла привітна посмішка.
— Молодець! – схвалив її відповідь він. – Але чому мова — найважливіший засіб спілкування?
Деякий час учениця розмірковувала над відповіддю.
— Тільки мова має необмежене застосування та загальнонародне поширення. Вона може передавати будь-яку інформацію. Інші засоби спілкування так чи інакше пов’язані з мовою, – нарешті пояснила вона.
— Це обґрунтована, вичерпна відповідь – задоволеним тоном сказав учитель. — Мені сподобалося, як ти підготувалася до уроку. Сідай, дванадцять.
Объяснение:
Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
Наприклад: читаючи, співаючи, узявши, схопивши.
Цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного), перехідності (неперехідності), часу (минулого або теперішнього).
Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні є поширеною обставиною.
Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.