що слово є бумерангом. Хоча ні, подібність є неповною.
Усім відомо, що бумеранг – це знаряддя для полювання, дія якого пов’язана із певними законами фізики. Якщо мисливець не влучив у ціль, то бумеранг, зробивши коло, повернеться до його власника. Слово у будь-якому разі потрапляє до адресата, а потім бумерангом повертається до адресанта. Наприклад, якщо ви вранці привіталися із сусідом і побажали йому вдалого дня, то і ваш день розпочався із позитивного настрою.
Народне прислів’я застерігає: «Що посієш, те й пожнеш». Переконана, що слова добра і любові, підтверджені конкретними справами, можуть змінити світ на краще.
Прикладом є життя і діяльність Матері Терези, яка добрим словом і ділом допомагала тим, хто опинився в біді. Разом із помічницями вона приходила до приречених і зверталась до них з такими словами, які втамовували душевний біль, давали розраду і надію. Ще за життя її називали святою, а кількість прихильників та однодумців відчутно зростала.
Іншим доказом є, на мою думку, Чіпка Варениченко із роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. Грубі й образливі насмішки, які довелося зносити малому Нечипору, жорстоке ставлення матері, пригнобленої безпросвітною роботою, обман і сваволя з боку волосної влади перетворили шукача справедливості на запеклого злочинця. Мудрим і повчальним є й інше прислів’я: «Слово – не горобець: вилетить – не впіймаєш».
Отже, слово, крім інформаційної функції, має ще й дуже великий моральний вплив на людей, тому кожен повинен пам’ятати про відповідальність за сказане.
"Чи можливо зберегти традиції свого народу"
Світ постійно знаходиться в динаміці. На зміну одним правилам приходять інші. Однак все частіше люди говорять про те, що потрібно культивувати почуття патріотизму, зберігати традиції і частіше шанувати предків. Інші намагаються абстрагуватися від «коріння» і створюють свої підвалини, які більшою мірою відповідають рамкам сучасності.
Якщо не зберігати традиції, то народ може втратити свої національні риси. Саме тому створюються проекти, які спрямовані на об'єднання людей і їх активне інформування. Якщо в рамках країни не буде своєї культури, то люди стануть активно переймати підвалини, які сформувалися в інших державах. У цьому випадку легко буде втратити самобутність народу. До чого відкидати власні традиції, а потім ініціювати їх пошук, якщо можна скористатися тими, що сформувалися протягом багатьох років.
Зрозуміло, що норми з часом трансформуються, набувають нових рис, але має бути присутня деяка база. Дуже важливо, щоб діти росли і шанували свою сім'ю, а також предків, завдяки яким вони і з'явилися на світло. Якщо піти від традицій і розуміння єдності, то люди стануть на найнижчу сходинку морального розвитку. Батьки в обов'язковому порядку повинні розповідати дітям про «коріння». Тільки людина, яка відчуває зв'язок з предками, зможе твердо стояти на ногах і відчувати впевненість у власних силах.
Безсумнівно, варто приділяти увагу досягненням прогресу і нових віянь, але при цьому, не забуваючи про історію батьківщини і національної приналежності. Для цього достатньо просто відвідувати більше історичних музеїв, знайомити підростаюче покоління з народною творчістю, показати їм важливість і значимість робіт майстрів, які несуть традиційність в маси.
Людина повинна пишатися своїм родом і походженням. Тільки в такому випадку у нього сформується правильна громадянська позиція по значущих питань.
Традиції - це не обов'язково повтор алгоритму дій, а саме важливе й цінне, що залишилося від раніше існуючих народів.
Відповідь:В молоді роки друзів і знайомих заводити легше. Чим доросліша людина, тим важче їй знаходити друзів.
Дружбу, як і любов, потрібно вирощувати, мов живу красиву квітку: поливати її, удобрювати, захоплюватися красою, дивитися на неї з ніжністю та любов’ю. Адже вона дарує тобі почуття прекрасного. Дружба — це не тільки розмови та приємне проведення часу. Це радість разом з другом, коли йому добре, та конкретні дії для того, щоб йому стало ще краще.
Дружба, як і все важливе й серйозне, перевіряється часом і непередбаченими обставинами. У народі кажуть, що «друзі пізнаються в біді». Це момент, коли дуже потрібна до або підтримка близької людини, вміння вислухати та зрозуміти тебе. Друг проявить доброту, терпіння і, що найголовніше — залишиться вірним тобі. З роками справжня дружба стає тільки міцніше й дорожче.
Дружба — це взаємна, обопільна взаємодія. Вона не буває односторонньою. Якщо з’являються такі відносини з будь-ким, то краще не називати їх дружбою, а спробувати знайти людину, більш підхожу для себе.
Знання про те, як писати твір про дружбу, приходить тоді, коли в твоєму житті з’являється людина, яку ти назвеш своїм справжнім другом. У мене є такий друг, ми з ним разом — це щастя! Якщо людина одна — їй сумно та важко. А разом з другом нам весело й радісно. Я певен, ми здолаємо всі перешкоди!
Тема дружби дуже актуальна в сучасному світі. Як і багато авторів, я б хотіла так само поміркувати над нею, що я спробую зробити в своєму творі.
Мати хорошого друга дуже добре. Хороший друг ніколи тебе не образить і не кине в біді. З ним можна гарно проводити вільний час: гуляти, грати та веселитися. З другом можна ділитися своїми таємницями та секретами.
На мою думку, друзів може бути й багато, але по-справжньому хороших і відданих дружбі завжди не вистачає. Складно знайти таку людину, з якою можна розділити проблеми та труднощі, що зустрічаються на життєвому шляху. Не дарма кажуть, що справжні друзі пізнаються в біді.
Дружба — це щастя. Коли в тебе є дружна та міцна компанія, ти відчуваєш себе захищеним, потрібним, тобі весело та цікаво. І навпаки, відсутність жодного друга — це самотність, смуток. Тобі нудно та прикро, адже немає з ким поспілкуватися, пограти або разом сходити в парк, кінотеатр чи піцерію.
В сучасному світі, попри стрімкий розвиток технологій, дружба все одно дуже важлива, а друзі — найцінніші люди в житті, звичайно, після членів сім’ї.
На закінчення хотілося б сказати, що справжньою дружбою потрібно дорожити, до неї необхідно прагнути. Здобувши її, треба зберігати усіма силами, всією душею, всім серцем. Її необхідно зберегти…
Пояснення: