Випишіть дієслова у дві колонки: 1) І дієвідміна; 2) ІІ дієвідміна.
1. Зсунути, гуркотіти, реготати, краяти, скреготіти, кроїти, оцінювати, бачити,
белькотати, в’їздити, вміти, знітитися, муркотіти, кликати, сюркотати,
вставити, зважити, збороти, підсісти, цокотіти, стругати, в’юнитися, тьмяніти.
2. Означити, знати, палахкотіти, свистіти, задріботати, іржати, вжалити,
вдержати, хотіти, одужати, диркотіти, змокріти, збігти, тупотіти, бігати,
удобрити, шепотіти, ойкати.
3. Лящати, клепати, скривати, кроїти, лютувати,
дирчати, одужати, оборонити, диркотати, завадити, знати, вбігти, белькотіти,
наколоти, збороти, оздобити, белькотати, свистіти, означати, волочити,
скласти, знехтувати, ударити, сипати, згаснути, пищати, дихати.
За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку:
— Навчи нас, як вити гніздо.
Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.
Основна частина:
— Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд.
Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок.
— І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк.
Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо.
— Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда.
Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть.
Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє:
— Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже:
— Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить.
Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім недотепи горлиці.