ТИША
Вузька польова дорога одразу за селом пірнає в ранковий розлив
туману і зникає десь у гущині трав та верболозу. Можна піти стежкою,
протоптаною через лан ще з осені, але не хочеться тривожити солодкої
задуми колосся, що сховало цю вузеньку стежечку від людського ока…
Крізь туманову пелену видно ліс. Невмитий і нерозчесаний, він нехотя
опускається з підгір’я, щоб викупатися в любисткових луках і почати своє
літнє довгодення.
Густа тиша, обважніла від роси, оповила долину, довколишні краєвиди
і ревно береже спокій лугів. Хай там, на шляху, нетерплячі подорожні
поспішають додому, безпорадно гукаючи до гордовитих шоферів, щоб
підвезли. Хай раз по раз пролітають у високості гострогруді літаки,
виспівуючи свої одноманітні пісні, а їй, тиші, берегти спокій долини, що
прокидається поволі й любить довго ніжитися. А куди поспішати, коли так
привільно тут молодій траві і кра росам? Невидимий оркестр оживає
неквапно, немовби вслухаючись у тишу, потім грає все владніше та
запальніше, не знаючи спину до пізнього вечора…
Знайти складні речення, зробити повний синтаксичний розбір.
Жив на дереві маленький жолудь на ім'я Грицько. Мав він жагу до пригод. Думав-думав Грицько, яких пригод він хоче на цей раз. Захотілось Грицькові пізнати світ, тому зіскочив він з дерева та відправився гуляти світом.
Мандрував жолудь по всій планеті. Проте засумував він за своєю домівкою, за деревом, яке було його батько. Став жолудь плакати. Аж тут, лежачи на берегу океану, Грицько почув рідну мову - маленький хлопець розмовляв українською. Хлопчик побачив жолудь та сховав його у кишеньку. Так Грицько із новим господарем повернувся на Батьківщину.