М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

ДУЖЕ ПОТРІБНА ДО Читання й аналіз тексту
Текст З
Прочитайте уважно текст. Виконайте завдання 32—39 до нього. З чотирьох
варіантів відповідей виберіть ОДНУ ПРАВИЛЬНУ й позначте її у бланку згідно
з інструкцією. .
«Щоб нас поважали...»
(1) Мовне питання не можна розглядати ізольовано від усісї політичної, соціально-економічної та культурної ситуації* Нині втрачено ту ініціативу в мовній політиці, яка починала народжуватися в час здобуття незалежності. Причини — і а об'єктивних обставинах (кризо¬вий стан суспільства, зниження престижу українськості внаслідок соціальних розчаруаань), і в суб'єктивних (незацікавленість державних структур, «втома» громадських інституцій, пря¬ма політична протидія з боку певних груп).

У багатьох сферах ми відкинуті назад НАВІТЬ порів¬няно з кінцем 80-х років,
(2) 3 метою політичного тиску на Україну активно використовуються застарілі, ви радян¬ського походження, статистичні дані про національний склад населення України,— тоді кола демографічні дослідження останніх років засвідчують сталу тенденцію до зростання кількості осіб, що ідентифіку ють себе як українці.
(3) Зразком політичної тенденційності може бути недавни заява Міністерства закордонних справ Росії про нібито утиски в Україні російської мови, яку міністерство, слідом за деякими російськими газетами, називає рідною мовою більш як половини українців. Крім фантазії" ав¬тор» а, тут «спрацювало» Й елементарне змішування зовсім різних понять: «рідна мода* і «мова повсякденного вжитку». Мільйони українців під тиском обставин справді користуються в су¬спільному, а часто й приватному побуті російською, але рідною вважають українську і на мають наміру від неї відмовлятися- Навіть багато жто этих, що нею не володають, жалкують про цо ' І Хотіли 0. щоб їхні діти не зазнали такої кривди. Це проблема, яку ще МАЮТЬ ДОСЛІДИТИ соціолін-гвістика, Лінгво психологія і педагогіка»— як і те явище, яке можна назвати вимушеною росІй-ськомовністю: коли люди, які добре володіють українською мовою і хотіли б нею користуватися» черва різні зовнішні обставини не можуть цього зробити.
(4) Аналізу потребує і поняття двомовності, яке у нос парадоксальним чином узяли на озброєння принципові одиомовникн — ті, хто не знас і не хоче знати української мови, тоді як ті, кого вопи позивають націоналістами, власне і с двомовними, бо володають і користуються обо¬ма мовами. Хочете двомовності — будь ласка: опановуйте й українську мову, а не розколюйте суспільство за мовною ознакою. Коли ж говорити про двомовність у ширшому аспекті, то треба бачити принципову різницю між білінгвізмом та ідеологічно запрограмованою двомовністю ра¬дянського типу, якій прнзнпчалпся роль перехідного етапу до тріумфальної оди омов кості.
(5) У зв'язку а цим постає питання про плутанину, а часом і демагогію навколо «національ-них меншин» в Україні» Під цю категорію підводяться зовсім різні національні групи — як ті, ЯКІ справді с cytfдомінантними і за долю культури І мови яких маємо нести відповідальність ми, українці, ТІК і та вельми умовна національна меншина, яка насправді домінує у мовній сфері ли идя к и позиціям, здобутим у результаті жорстокої русифікації України в Російській імперії і а СРСР. Якщо дивитися правді в очі, то сьогодні в Україні національною меншиною, яка потре¬бує захисту, с україномовні українці.
(6) У нинішній окладній ситуації державна мовна політика мас поєднувати цілеспрямованість І рішучість а розсудливістю, тактовністю і навіть обережністю в засобах.
(7) Цей підхід полягає в поступовому створенні об'єктивних обставин, які робитимуть ук-раїнську мову потрібною і престижною для всіх» л українську культуру привабливою і конку-рентоспроможною на всіх рівнях. Зробити це ие з огляду на глибину зрусифікованості українського суспільства та могутню дію стмжії дальшої русифікації. Тут науковці політологи, культурологи, соціологи, соціоліагвісти поживні запропонувати систему дій, виґрунтувану на аналізі реальності Й передбаченні перспектив.
(8) Майже сто років тому Михайло Грушевсьхнй сказав: «Якщо ми. українці, хочемо, щоб нас поважали інші народи» то треба, нарешті, почати з поваги до самих себе».
{519 сл.) ( І.Дзюбою)

Завдання 32—39 до тексту З
32. Факт заяви Міністерства закордонних справ Росії про нібито утиски в Україні російської мови є свідченням того, що
А мільйони українців, які користуються в повсякденному житті українською мовою, потребують державного захисту;
Б уряд України не надає належної уваги захисту прав і свобод громада н щодо обрання мови
спілкування;
В мовне питання не можна розглядати ізольовано від усісї політичної, економічної та куль¬ту рної ситуації; Г утиски в Україні російської мови справді мають місце.

33.Якою вважає автор ситуацію, коли ті, хто не знає української мови, закликають до надання
обом мовам статусу державних?
А Тенденційною; Б проросІ йською; В демагогічною; Г парадоксальною.
(Інші питання на фото)


ДУЖЕ ПОТРІБНА ДО Читання й аналіз текстуТекст ЗПрочитайте уважно текст. Виконайте завдання

👇
Открыть все ответы
Ответ:
vztositgicgc
vztositgicgc
13.02.2020

"наталка полтавка", як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і красива як зовні, так і душевно. наталка щиро кохає петра, вона віддано чекає на нього кілька років. проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. прекрасно описує автор і душевні переживання наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. але найбільше захоплення викликає сила духу наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя.

наталка перемагає обставини! точніше, навіть не стільки сама наталка, скільки щире почуття її та петра, справжнє кохання долає всі перепони, виставлені життям. цікаво, як протиставляється у творі народна мудрість, народна мораль моралі "освічених верств", які, на відміну від простих людей, не бачать великої біди у тому, щоб поступитися почуттями заради вигідного шлюбу. вже вкотре ми розуміємо, що моральна краса і чистота людини зовсім не залежить від її соціального статусу. котляревський майстерно розмежовує вічні цінності та минущі, духовне та матеріальне.

український глядач побачив у творі відображення самого себе і свого життя. але ж ті часи давно минули, люди змінилися, змінилося життя. проте справжні шедеври слова не втрачають своєї актуальності. бо, попри будь-які зміни в житті суспільства і людей, є вічні теми і вічні проблеми нашого буття, як-от: справжнє кохання, щира дружба, чистота душі та боротьба за власне щастя. завдяки беззаперечному талантові і. котляревського навіть сучасний глядач бачить відображення власних переживань у цій п'єсі, бо, на щастя, сердечність і краса людської душі все ще є важливими для нас цінностями

4,7(61 оценок)
Ответ:
home66589
home66589
13.02.2020

1. Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики - теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку професор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав «царицею душ», «княгинею мистецтв», вказуючи на такі її функції, як соціально-організаційну (засіб агітації), культурно-освітню, а також одержання знань, збудження почуттів, формування громадської думки тощо.

Поняття «ораторське мистецтво», або «красномовство», має два значення:

1) вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої - інформувати та переконувати аудиторію засобами живого слова;

2) високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.

Із моменту свого зародження в античному світі ораторське мистец­тво вважалося ефективним засобом переконання людей. Ще 335 р. до н. е. було створено першу теорію ораторського мистецтва, що збе­регла своє значення й донині. Йдеться про «Риторику» Арістотеля, в якій він визначає її як мистецтво переконливого виливу, як здатність знаходити різні засоби впливу на кожний предмет.

Своєрідність ораторського мистецтва як засобу переконання полягає в тому, що будь-який публічний виступ має на меті викликати духовність аудиторії, певним чином вплинути на неї. Метою пере­конання, на відміну від інших видів впливу на людей, є передавання інформації в такій формі, щоб вона перетворилась на систему на­станов і принципів особистості або істотно вплинула на цю систему. А це можливо лише за активної діяльності аудиторії, її критичного сприйняття думок оратора. Встановлюючи зворотний зв'язок, промовець залучає аудиторію до процесу спільної мислительної діяльності. Тому важливо, щоб присутні не просто погодилися з ним, а, критично осмисливши те, про що він говорить, свідомо сприйняли його інформацію. Тоді це буде вже їхній власний погляд, він відповідатиме їхнім цінностям, етичним нормам і правилам, вони керуватимуться ним у практичній діяльності.

Особливим жанровим різновидом мовленнєвої діяльності, своєрідним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками є публічний виступ. У ньому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвих дій - уміле використання форм людського мислення (логічно-образного) та мовних засобів ви­раження. Діяльність людини, професія якої пов'язана з виголошенням промов, доповідей, читанням лекцій, вимагає набуття певної вправності у виборі відповідного жанру, формулюванні теми, відбору фактичного матеріалу та послідовності його викладу, а також високої культури мовлення та спілкування в цілому.

Залежно від змісту, призначення проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

Доповідь - найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв'язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.

Політична доповідь - різновид доповіді з політичних питань, у ній з'ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь - це офіційне повідомлення про шляхи розв'язання окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації.

Звітна доповідь - це доповідь, у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

Наукова доповідь - це доповідь, яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Такі доповіді виголошують на різноманітних наукових зібраннях - конференціях, симпозіумах тощо.

Промова - заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови.

Виступ - публічне виголошення промови з одного чи декількох питань. Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі орієнтовно має бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка).

Повідомлення - невеликий публічний виступ з певної теми.

Названі жанри публічного виступу близькі за змістом і формою, про особливості їх підготовки та виголошення буде подано узагальнено.

Публічний виступ потребує ретельної попередньої підготовки, що відбувається у кілька етапів:

Обдумування та формулювання теми, визначення низки питань, виокремлення принципових положень.

Добір теоретичного і практичного матеріалу (опрацювання літератури). На цьому етапі важливо не просто знайти і опрацювати матеріал, а глибоко його осмислити, визначити головне і друго­рядне; інтегрувати основні положення за кількома джерелами.

Складання плану, тобто визначення порядку розташування окре­мих частин тексту, їх послідовності та обсягу.

+

Складання тез виступу.

Написання остаточного тексту виступу.

Объяснение:

вибери сто то с етого

4,5(3 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
Полный доступ к MOGZ
Живи умнее Безлимитный доступ к MOGZ Оформи подписку
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ