Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? .
В українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.Конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.За значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:
ті, що співвідносяться з іменниками (відповідають на питання хто?, що?)ті, що співвідносяться з прикметниками (відповідають на питання який? чий?)ті, що співвідносяться з числівниками (відповідають на питання скільки? котрий?)У реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. Вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.
ответ:нового
1. Частина мови.-прикметник
2. Початкова форма (прикметник у називному відмінку однини чоловічого роду).новий
3. Група за значенням (якісний, відносний, присвійний). Якісний
4. Якщо якісний, то ступінь порівняння (вищий (проста чи складена форма); найвищий (проста, складна, складена форма)). Новіший, більш новий;найновіший,найбільш новий
5. Група за відмінюванням (тверда, м’яка). Тверда
6. Число. Однина
7. Рід (в однині).чоловічий
8. Відмінок. Р.в
9. Синтаксична роль. В залежності від контексту речення (може бути означенням)
Объяснение: