Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які у свою чергу впливають на духовну культуру нації. Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї і мова - ось ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України як до матері, що вічно страждає, питається: Чи ти рано до схід-сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв - то такий же великий гріх для матері, як і гріх - не молитися Богові.
По справжньому може бути дитина. Дитина - це радість для батьків. Батьки дуже люблять свою дитину, захищають її від біди. Дитина завжди може запитати і отримати пораду від своїх матері чи батька. Вона може поговорити з ними по-душам, розказати про свої проблеми. Батьки завжди будуть старатися зробити її щасливою. Буває, ти приходиш змученим додому після важкого дня, а вдома чекають тебе рідні люди. Мене звати Аліна (назвіть своє ім'я). Мені 14 років (назвіть свій вік). Я знаю, іноді буває, що дитина є дуже неврозною, не удачні дні... Хочеться просто прийти додому і нічого про це не думати. Але потрібно розказувати все це батькам, адже тільки вони у цьому до Тільки на них можна покластися, не на інших. У мене був один такий випадок. Але тепер у мене все добре. Потрібно бути впевненим у собі і ніколи не дивитися на сторону тих, хто тебе унижає. Знати, що ти краща. Але старатись не перетворитися на самовпевнену людину. Не важливо чи маєш друзів, чи ні. Ти краща, і можеш доказати тим, хто тебе принижує, що ти варта чогось! Тоді ти будеш щасливою.
