Доріг пам'яттю про тих, хто ціною свого життя захищав нашу свободу. Ми повинні пам'ятати про людей, які віддали свої життя за волю і наше майбутнє. Безсмертний подвиг тих, хто боровся і переміг німців. Пам'ять про їхню відвагу вічно житиме в наших серцях. Ми повинні знати і розказувати іншим якою ціною було завойовано наше щастя. Безсмертний подвиг тих солдатів, які захищали наших пращурів. Ці люди загинули, прекрасно розуміючи, що вони віддають свої життя в ім'я свободи, в ім'я майбутніх щасливих поколінь.
Объяснение:
А чи були ви в лісі, коли там на повну панує зима? Не кожної зими ліс буває таким неперевершеним, як цього року, незвичайний — чарівливий. Як зайдеш у це царство неземної мерехтливої краси й одразу ж опиняєшся у полоні дивовижних вражень. Навіть слово сказати страхітливо голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля пухнастого снігу стільки, що, здається, вони от-от не витримають і сніг білою лавиною сплине під ноги. Усе: дерева, кущі,маленькі ялинки, - стоять припорошені сніжинками, ніби принцесси, що готуються до якогось балу. Хочеться навіть дихати пошепки. Та окремо в цій красі вирують снігурі, які зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати друзки снігу. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо тільки скрпне гілка. Ліс наповнений поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно, спокійно стояти й слухати ліс, що душа починає співати мимоволі разом з природою.