ответ:
ріка стугна протікає біля нашого села. вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє вони йдуть, навіть в сутінках, світлою стежкою, всі коло доброї, але завжди сумної верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою.
вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою стугни. тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, , спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.
объяснение:
Н.в. - тисяча двісті сімдесят шість
Р.в. - тисячі двохсот сімдесяти шести, тисячі двохсот сімдесятьох шістьох
Д.в. - тисячі двомстам сімдесяти шести, тисячі двомстам сімдесятьом шістьом
З.в. - тисячу двісті сімдесят шість, тисячу двохсот сімдесятьох шістьох
О.в. - тисячею двомастами сімдесятьма шістьма, тисячею двомастами сімдесятьома шістьома
М.в. - (на) тисячі двохстах сімдесяти шести, (на) тисячі двохстах сімдесятьох шістьох