Кого з наших сучасників вважають моральним авторитетом нації? Чи має така особа володіти даром слова? Чи сприяє розвиткові такого дару риторична компетентність? Викладіть свої думки в короткому творі, написаному у формі діалогу.
Вліту в селі йдуть жнива,і всі люди,від старого до малого на нивах.Женці за цілий день лише раз сіли ваддихнути і перекусити.Наталка із торби дістала учорашній черствий хліб,до хліба жовте,від сонця,сало.Підобідували швиденько і мовчки,бо ще багато було роботи.За роботою вони і не замітили,що вже вечоріє.Всі заморені, поволі їдуть додому.Наталку, до себе повечеряти за подруга.Вона знає,що Наталка залишилась сиротою і їй нікому приготувати їжу.Повечерявши,Наталка поклала свої шершаві,зморені руки на стіл,і сиділа в задумі.Вона згадувала свою маму...
Моє рідне місто — Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! Вона єдина в світі, унікальна.
Опис місцевості в Одесі слід починати з її історичного центру. Там старовинні вулички, ласкаве Чорне море, найкрасивіший в світі оперний театр. А ще — найбільший та найпотужніший в Україні морський порт. Одеса — справжні морські ворота країни.
Влітку до нас приїжджає багато туристів, щоб прогулятися по легендарній Дерибасівській, спуститися Потьомкінськими сходами, подивитися на сучасний морський вокзал. По одним лише старим вуличкам Одеси можна блукати безкінечно. А потім відпочити на пляжі та поплавати в чистій воді Чорного моря.
Особисто я,люблю це місто за його відкриту,чисту душу.В ньому бачу я себе!
