Прислівник — незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, іншої ознаки, предмета або вказує на обставини, за яких відбувається подія чи явище: Надзвичайно весело, стежка навпростець, побачимося опівдні.
Прислівник не має закінчення. У реченні прислівник найчастіше пов’язаний за змістом із дієсловом-присудком і є обставиною: Дорога додому пролягала через ліс. Іноді прислівник, пов’язаний за змістом із іменником, є означенням: Нам перейшли шлях уповні та Місяць уповні заглянув у вікно. Прислівник може бути вставним словом: Що таке, по-вашому, щастя?
я видпочивала в литку на морі і мені там дуже сподобалося там було просто чудово,як у казці.Ми там купалися дуже довго,ми танцювали на дискотеках та ходили гуляти.Море називається БОЛГАРІЯ.А під вечір папа купляв нам креветок і ми сиділи на пляжу і милувалися заходом сонечка.Це було прекрасно.У готелі чудово годували,було дуже сонячно.:)Було дуже весело у дорозі з друзями.Я вам рекрминдую поїхати в болгарію.Це дуже чудове місце.:)