Я люблю осінь хоча вона й не така тепла весела як літо.Часто вона похмура дощлива але все одно вона залишається чарівною господаркою казкової пори.Дерева скидають обпалене за літо листя. Здається, що стовбури темніють, вони втомилися й хочуть спати. Невгамовні дрібні павучки з неймовірною швидкістю плетуть павутини, і ти, не бачачи, зриваєш їхньої пастки. .Колючі каштани немов осінні їжачки котяться по землі то тут то там. Тільки шурхіт і погойдування трави видає їхня присутність. Ще літають бджоли. Їх мало, а поле їх важкий і милостивий. Самотній метелик погойдується на важкій квітці реп’яха. Вона може так довго сидіти, склавши крила, що, здається, не злетить уже ніколи.
Нарешті прийшла золота осінь.Скільки ж всього їй потрібно зробити!Урожай не чекає, потрібно і листочки перефарбувати, і земельку на зиму напувати дощами.3 місяці-молодці допомагають їй. Вересень дітей у школу проводжає, та перший урожай дарує.Картопля, огірки, помідори, цибуля-дари осені та її брата вересня. Жовтень місяць розфарбовує все-все навколо, погляньмо, ось трава вже пожовтіла, листочки стали яскраво жовтими, червоними, помаранчевими.Краса навколо-жовтень постарався. А листопад вже постарався, листочки з дерев познімав, щоб навесні виросли кращі, зелененькі. Останню роботу доробляє перед зимовими морозами, готує все навколо до холоду довгого. Ось так господарює осінь чарівна господарка з 3 місяцями, помічниками її!
