Сергій Іванович Васильківський (1854 - 1917) – один з найвідоміших українських художників кінця ХІХ – початку ХХ ст. Творча спадщина митця становить більше як три тисячі полотен.
Народився на Харківщині (м.Ізюм). Професійну освіту здобув у Петербурзькій академії мистецтв. Виїхавши у пенсіонерське відрядження за кордон, удосконалював живописну майстерність. Подорожував Францією, Італією, Північною Африкою. Багато працюючи на планері, намагався передати колорит зображуваної місцевості, домогтися правдивості та емоційності. Після повернення на батьківщину поселяється в Харкові й повністю віддається розробленню української тематики. Картини С.Васильківського зображують привільний український степ, тихі річки й ставки, краєвиди сіл та хуторів, розливи Дніпра та Дніпровських плавнів, затишних полян і левад. Відомий передусім як тонкий лірик, співець неповторної краси рідного краю. Зображував природу в її перехідних, мінливих станах. С.Васильківський не прагнув до розроблення в пейзажах соціальних мотивів, проте його картини сповнені такої чарівної краси й поезії, відзначаються такою витонченістю письма, що сміливо можуть змагатися з найдовершенішими зразками пейзажного живопису в світовому мистецтві.
Саме в системі національної мови закодовано інтелект тієї чи іншої нації.
Формування людини як особистості з високим інтелектуальним рівнем, як яскравої творчої індивідуальності неможливе без досконалого володіння мовою. Людина повинна багато читати, розвиватися, постійно вчитися, вміти аналізувати, правильно формувати свою думку, своє висловлювання, володіти словом. Адже недаремно кажуть, що багатша думка, то багатша мова. За словами німецького філософа Л. Фейєрбаха, "... щоб людина не називала і не виражала, завжди вона розкриває свою особисту сутність; тому мова є критерієм того, на якому рівні знаходиться людська культура".