Бог, Україна, родина і я
Я вважаю, що кожна людина не може бути сама по собі - вона насамперед є членом своєї родини та громадянином країни, де живе. Крім того, у кожної людини є свій світогляд, частиною якого є релігійні переконання.
Наприклад, я сприймаю себе не тільки як окрему особистість, але і як частину своєї сім'ї. Мама, тато, маленька сестричка, дві бабусі та дідусь - це люди, без яких я себе не уявляю. Я можу посваритися з сестричкою, коли вона мене дратує, але мені страшно подумати, що вона може зникнути кудись. Вона - частина мого життя, як і всі члени моєї родини. А вони в свою чергу сприймають мене як частину свого життя, бо ми всі - одна сім'я.
Також я сприймаю себе і як частину українського народу, як громадянку своєї країни. Я щиро люблю свою Батьківщину - країну, де я народилася і живу. Я люблю свою мову, поважаю традиції свого народу, пишаюся славетною історією.
Щодо релігії, я вважаю себе людиною нерелігійною. Я поважаю людей всіх релігійних конфессій, якщо вони не є фанатиками. У нашій Конституції записано, що кожна людина має право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Я вважаю, що це дуже вірно. До того ж, релігійність не слід ототожнювати з моральністью - це абсолютно різні речі. Головне, на мій погляд - це мати совість, а во що ти віриш - це особиста справа.
Чи не кожна людина хоче бути успішною, мати багато грошей чи інших статків. Але в гонитві за матеріальними благами люди часто забувають про більшу цінність - духовне багатство. Духовні цінності з давніх-давен мали більшу вагу, аніж матеріальні. Однак час уніс свої корективи, піднявши гроші на рівень вище морального.
На мою думку, не можна стати щасливим, будучи лише матерально забезпеченим, адже надмірні прагнення до заможності просто витіснять щирість, чесність та доброту, якими має повнитися людська душа. Духовно багатою, як на мене, є мудра, порядна людина, котра гарно ставиться до інших, може дати цінну пораду, до у складній ситуації, розділити як радість перемоги, так і смуток поразки. Можна ще довго перелічувати риси, притаманні таким людям, проте, я вважаю, що фундаментом моральності є саме добро, яке, закладаючись в дитинстві, стає родючим ґрунтом для насадження духовних цінностей. Але те, що саме ростиме на цьому ґрунті залежить тільки від нас, бонедарма народне прислів'я каже: "Хто хоче збирати — мусить добре засівати".
Отож, кожен із нас мусить прагнути до духовного збагачення, бо це є показником глибинності внутрішнього світу людини, її мудрості і, звісно ж, щастя.
Вот
Объяснение:
1. Прийменник і Сполучник - це службові частини мови, тому що...
(виконують синтаксичну роль та виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.)
2. Якою частиною мови є виділене слово?
КОЛО столу, накритого білою скатертиною і заставленого усяким свяченим, стояла Олеся.
(прийменник)
3. Чи є виділене слово у реченні прийменником?
Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну тополю збудить трактор край села.
(так)
4. Які ці сполучники за роллю?
але, й, та, або
(сурядності)
5. У цьому рядку всі слова є сполучниками?
розповів, як дивно; мріяв про відпустку; апельсин і банан.
(ні)
6. Як пишуться ці всі сполучники?
тому(то), тільки(но), тим(то), отож(то)
(через дефіс)
7. На які групи за роллю в мові поділяють сполучники?
(сурядності і підрядності)
8. Чи правильне визначення прийменника? Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.
(так)
9. Який відмінок не може вживатися без прийменника?
(Місцевий)
10. Як пишуться всі прийменники в цьому рядку?
На/прикінці, по/серед, за/для
(разом)