Одного разу моя однокласниця розповіла нам про історі з життя її прадіда. Звичайно,це було історія героя і,здавалося, вигадана казочка. Але всім сподобалося слухати небелиці однокласниці,а мені захотілося дізнатися історію хоча б бабусі чи дідуся і наступного дня я підійшов і запитав її: "Чи була у тебе цікава історія з життя?" Бабуся заходилася розповідати.
Було це давно,ще коли моя бабуся була юною. Вона розповіла мені свою життєву ситуацію,яка навчила мене шанувати людей. Вчилася вона у славнозвісному місці лева,на медсестру. Одного разу вона поверталася з пар додому, до гуртожитка,коли раптом побачила,як двоє високих розфарбованих білявок чіплялися і лаяли якусь низеньку худеньку дівчинку. Звичайно,бабуся підійшла розібратися,щоб ті двоє відчепишся від бідолашної.
В продовж бабусеної розмови з дівчатами вони не одноразово лаяли її,мовляв іди куди йшла. Моя бабуся не любила несправедливість і, звичайно,вона б не відступила від своєї позиції.
Все, здавалося,ішло до завершення,коли раптом одна з білявок вчепилася до бабусі з криком: "Я не ясно сказала?". Так і почалася бійка. Бабуся схопила бідолашну дівчину за руку і вони побігли куди подалі від злих блондинок. Бабуся запросила дівчину,яку звали Ліля до своєї скромної кімнатчини,напоїла теплим чаєм і Ліля розповіла,що ті дві білявки причепилися до неї через те,що її дід директор університету. Вони погано вчилися,прогулювалися пари і хотіли,щоб вона, Ліля, замовила за них словечко перед дідусем. Ліля цього не хотіла тому і не поступалася своєю позицією. Наступного дня бабуся зустрілася із Лілею в університеті. Як виявилось, тих двох білявок ще вчора відчислили за безкінечні прогули пар. У бабусі і Лілії виявилося багато спільного і вони почали товаришувати,поки їхнє спілкування не переросло у міцну дружбу,що тривала й до сьогодні.
Звичайно, історія моєї бабусі не є героїчною,проте вона вчить людяності і справедливості.
1. Усі іменники є власними назвами в рядку:
Б) «Климко», «Інститутка», «Лось», «Олень Август»;
2. Іменники тільки чоловічого роду подано в рядку:
Д) собака, насип, лебідь, біль;
3. Усі прикметники вжиті у формі найвищого ступеня порівняння в рядку:
Б) найбільш близький, найближчий, якнайближчий, щонайближчий;
4. Усі складні іменники пишуться через дефіс у рядку:
Д) жук-носоріг, генерал-полковник, експрес-пошта, щастя-доля;
5. Разом треба писати кожне слово рядка:
Тут немає правильної відповіді –
у рядку А) військово-спортивний пишеться через дефіс;
у рядку Б) темно-зелений пишеться через дефіс;
у рядку В) івано-франківський пишеться через дефіс;
у рядку Г) контр-адміральський пишеться через дефіс;
у рядку Д) м’ясо-молочний і всесвітньо-історичний пишеться через дефіс;
6. До відносних належать усі прикметники варіанта:
В) колективний, заочний, біологічний;
7. Помилки в написанні складних слів допущено в рядку:
Г) віце-прем'єр, двадцятирічний, перекоти-поле, резусфактор;
Неправильно – перекоти-поле, резусфактор;
Правильно – перекотиполе, резус-фактор;
8. Форму лише однини мають усі іменники рядка:
В) кобзарство, Київ, сіно, кохання, любов;
9. Закінчення –ом у формі орудного відмінка однини мають усі іменники у варіанті:
А) ювіляр, комар, столяр;
(Ким? чим?) ювіляром, комаром, столяром ;
10. Неправильно утворено форму кличного відмінка у варіанті:
Д) Миколе, Петре;
11. Граматично правильне продовження речення «Ректорат університету щиро вітає з перемогою в олімпіаді…»:
В) Оксану Князевич;
12. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка:
А) дзвінкий, білий, суворий;
13.
1. вищий, проста форма - Д) тепліший, біліший;
2. вищий, складена форма - А) більш чіткий, менш тривалий;
3. найвищий, проста форма - Б) найсмачніший, найздібніший;
4. найвищий, складена форма - Г) найменш вдалий, найбільш високий.