Я дуже люблю малювати. Перед тим, як почати створювати картину, я малюю образи в своїй уяві. Далі я починаю робити ескіз малюнка. Після цього я відкладаю олівець і роздивляюся картинку. Я вирішую, що мені слід видалити, а що залишити. Таким чином я роблю композицію більш досконалою.
Далі Я беруся за фарбу і пензлик. Я ретельно розмальовую свій малюнок. Я намагаюся робити все обережно, уважно. Розмішуючи фарби, я досягаю цікавого ефекту. Згодом я відкладаю фарбу і папір, даючи малюнку підсохнути. Лише через кілька годин я можу оцінити свій малюнок.
Казки вчать любити та цінувати працю. (У казці "Один зароблений карбованець" старий батько бажав, щоб його син навчився працювати, тоді він цінуватиме й працю інших людей та не спустить заробленого батьком майна.)
ІІІ. Казки навчають сміливості. (Тільки відважні герої досягають своєї мети. Герої — пересічні люди, які змогли перебороти страх, лінощі заради обов'язку. Іван — селянський син переміг дванадцятиголове чудовисько, тому що знав: покладати надії нема на кого, самі старі залишились, брати боягузливі та ліниві, а комусь-то треба захищати свою землю та свій дім.)
Вважаю, що проблема безпритульних тварин найкращим чином вирішена в цілому ряді країн: наприклад, у Європі чи Сполучених Штатах ви навряд чи побачите таку тварину на вулиці. Отже, перший висновок: чим краще розвинена країна, тим ліпше становище в ній тварин.
Україна теж дещо зробила в цьому напрямку, принаймні, на вулицях великих міст поменшало бездомних собак. Але це і всі здобутки, досягнуті, головним чином, за кошти одержаних грантів від Єврокомісії.
Тварин у нас люблять всі. Але чи всі ми згодні платити бодай невеликий податок на утримання притулків для бездомних собак та котів? Думаю, що до цього суспільство не готове. Отже, фінансування повинно йти від міських бюджетів та небайдужих осіб. До речі, це досить-таки великі кошти, адже на тимчасове утримання, годівлю, вакцинацію, стерилізацію лише однієї тварини витрачається 1,5 - 2 тисячі гривень.
Висновок другий: треба вирішувати проблему публічно. Якщо постійно розміщувати оголошення в соціальних мережах, то для тварин знайдуться і кошти, і нові хазяї. Людям треба нагадувати, що існують притулки з сотнями тварин, які потребують, щонайменше, їжі. Добрих людей у нас багато, і якщо кожен візьме на себе піклування хоча б про одного мешканця притулку - це вже до
До цієї роботи треба залучати дітей, починаючи з шкільного віку. Тоді в їх серцях прокинеться доброта, милосердя і відчуття відповідальності - ті якості, яких так часто не вистачає нашому суспільству.